У серпні 1492 року іспанські кораблі “Пінта”, “Санта-Марія” та “Нінья” під командуванням генуезця Христофора Колумба вийшли з гавані Палос-де-ла-Фронтера на пошуки морського шляху в Індію. Після декількох місяців плавання вони досягли невідомого європейцям острову, який назвали Сан-Сальвадор.
Зараз важко сказати, чим харчувались під час довгого плавання мореплавці саме на кораблях Колумба. Про давній раціон моряків збереглись тільки загальні відомості. Але навряд чи запаси провізії та способи її приготування на борту каравел генуезького мореплавця дуже відрізнялись від правил, прийнятих на інших кораблях.
Протягом місяців плавання корабельному коку потрібно було підтримувати здоров'я та працездатність екіпажів кораблів. Як правило, основу раціону мореплавців становили сухарі, важили вони небагато і могли довго зберігатись. Моряки обмочували їх у воді або олії та їли зі свининою або якимись овочами, наприклад, квасолею. На думку істориків, у 15 столітті щоденний раціон моряків у середньому повинен був містити 3900 ккал. Із них 70% припадало на вуглеводи, 15% на жири і 15% на білки. Не економили і на вині: воно ідеально підходило, оскільки могло довго зберігатись. У добовий раціон моряків, зайнятих греблею на веслах, входило 700 г сухарів, пів літра вина і 50 г квасолі.
А ось пасажирам у ті часи доводилось самим піклуватись про своє харчування у дорозі. Зазвичай у їх кошиках для провізії було солене або сушене м'ясо або солений вугор. Щодо того, як саме готували їжу на кораблі у 15 столітті, однозначної думки історики не мають. Однак усі вони погоджуються з тим, що кожний кок мав невелику переносну вугільну пічку. На ній готували у ясну погоду або у штиль, а також, коли корабель стояв на рейді. Якщо погода псувалась або море було неспокійним, то мореплавцям видавали сухий пайок. На це вказує те, що моряки займались уловом свіжої риби, щоб трохи урізноманітнити меню та зекономити запаси провізії. А оскільки її навряд чи їли сирою, то на на кораблях повинні були бути хоч якісь печі. Також, достовірно відомо, що на борту була зелена або біла квасоля, що значить, що з неї готували страви.
Ще одним видом харчування у плаванні була в'ялена та солено-сушена риба. В'ялена риба є дуже зручною для транспортування — вона, як і сухарі, довго зберігається і мало важить, і не втрачає свої поживні властивості з часом. Особливо популярної для моряків на той час була сушена тріска. Вона буває двох видів: “stoccafisso” і “bacalla”. Перша робиться наступним чином: у риби відрізають голову, чистять від нутрощів, зв'язують тріску парами за хвости та підвішують сушитися. Щоб зробити тріску “bacalla”, очищену від нутрощів рибу розрізають навпіл, видаляють хребет, добре просолюють, а потім висушують. Основними постачальниками сушеної тріски для мореплавців були Ісландія та Норвегія. Перед приготуванням сушену рибу попередньо добре відбивали, щоб вона стала м'якшою, і вимочували у воді протягом доби.
Сушена тріска по-генуезьки (“Stoccafisso alla genovese”)
І наші дні у Генуї досі популярними є страви з сушеної тріски, яку закупають переважно у Норвегії.
Інгредієнти
Замочена сушена тріска — 1 кг.
Морква — 1 шт.
Цибуля — 1 шт.
Селера — 1 стеблина.
Часник — 2 зубчики.
Оливкова олія для смаження.
Кедрові горіхи — 2 ст.л.
Сушені гриби — 25 г.
Біле вино — 1 склянка.
Картопля — 500 г.
Томатний соус — 3-4 ст.л.
Маслини — 1 склянка.
Сіль за смаком.
Технологія приготування
Замочену тріску обсушіть та наріжте. Гриби попередньо замочіть у теплій воді, потім наріжте. Почистіть моркву, селеру та часник, подрібніть та обсмажте на оливковій олії.
Додайте тріску, кедрові горіхи та нарізані гриби. Залийте усе білим вином, посоліть та тушкуйте усе на маленькому вогні близько 30 хвилин. Почистіть картоплю, наріжте та додайте до риби.
Розведіть томатний соус у невеликій кількості теплої води, залийте ним тріску, і тушкуйте ще пів години. Коли риба і картопля будуть майже готові, додайте маслини.
Подавайте страву гарячою.
Також читайте, як харчувались атлети в античні часи - http://harchi.info/blogs/san-ayt-j/trohy-istoriyi-antychne-sportyvne-harchuvannya.
Додайте свій коментар