Пуританська влада заборонила англійцям їсти пудинг. А королева Вікторія декілька століть по тому зробила страву символом сімейних цінностей Великобританії, яким пудинг залишається і сьогодні.
Щорічно у одну з неділь листопада в англіканських церквах читають спеціальну молитву. Вона благословляє прихожан замішувати різдвяний пудинг. 100 років тому молитва була більш актуальною — тоді пудинг об'єднував і британську сім'ю, і націю. Сьогодні усе менше англійців слідують настановам церкви: пудинг уже, швидше, просто символ. Страва, досить важка для шлунку та трудомістка у приготуванні, більше не відповідає духу часу.
Зірковий час пудингу припав на середину 19 століття. Велику роль у цьому зіграло романтичне кохання королеви Вікторії та її чоловіка принца Альберта. Монархічна пара зробила плам-пудинг (“plum” — слива), замішувати тісто для якого за традицією повинна була уся родина, обов'язковим пунктом королівського різдвяного обіду. Приклад взірцевої пари надихнув і простих британців. Пізніше виник пропагандистський образ: інгредієнти у пудингу перемішані так само, як і народи у Британській імперії. Однак перш ніж досягти такої слави пудинг суттєво змінився.
Енциклопедія “Британніка” повідомляє, що пудингом можна вважати практично будь-яку страву, зварену з м'яса, риби, овочів, сухофруктів, круп з додаванням молока, яєць та борошна. Правда, не згадує, що пудинг — це не тільки спосіб приготування (відварна або зроблена на пару суміш продуктів), але і спосіб тривалого зберігання їжі. Недарма у Середні віки пудинг готували восени, коли забивали свійських тварин та полювали на дичину. Щоб якомога довше зберегти м'ясо, його спочатку перемелювали, потім довго варили, додаючи жир та сухофрукти для консервації. Готовим фаршем начиняли свинячий шлунок або складали суміш у полотняний мішок. У такому вигляді пудинг і вивішували на холод, у льох або на горище. Глиняні форми для його визрівання з'явились тільки у 17 столітті. На холоді пудинг в'ялився та міг зберігатись до самого Різдва, коли наступав час обжерливості і неробства. Пудинг їли усі 12 святкових днів від Різдва до Богоявлення, тієї самої Дванадцятої ночі, описаної в однойменній п'єсі Шекспіра. Ще одним предком сучасного пудингу вважається густа юшка з м'яса, овочів та вівса, у яку вмішували хлібні крихти, жовтки, мигдаль та чорнослив.
Плам-пудинг вперше згадується у часи правління Єлизавети І (1533-1603). Але назва не повинна вводити в оману: нерідко сливи у складі страви відсутні, їх заміняють родзинками, смородиною, вишнею або іншими ягодами. Кулінарні експерименти закінчились тим, що у 1640 році пуритани заборонили святкування Різдва та приготування пудингу, оскільки вважали це католицьким звичаєм. Через 2 десятиліття заборону скасував Карл ІІ. Різдвяним же плам-пудинг стали називати тільки у 19 столітті. До цього моменту склад його суттєво змінився: м'ясо практично перестали використовувати. А форма страви залишилась попередньою: гарматне ядро із пласким дном, скирта сіна, ковпак — у кожного вона викликає свої асоціації.
Щоб приготувати плам-пудинг у наші дні, потрібно як мінімум за місяць замісити тісто, кинути у нього монетку (колись треба був срібний шестипенсовик), поставити на водяну баню на 5-9 годин. Вистиглий пудинг, не виймаючи з форми, ставлять у холодильник для визрівання. Одні вважають, що декількох тижнів достатньо, інші переконані, що необхідно 3-4 місяці. І, врешті решт, 25 грудня можна приймати компліменти, як діккенсівська місіс Кретчіт з “Різдвяної пісні”, зашарівшись і почервонівши, “але з гордовитою усмішкою на обличчі та з пудингом на блюді — таким незвичайно твердим та міцним, що він більше всього схожий на рябе гарматне ядро”.
Подають пудинг, прикрашений гілкою гостролисту, після фаршированої індички. Його щедро поливають бренді, підпалюють та ставлять на стіл у язиках голубого полум'я. Залишається лиш загадати бажання.
Різдвяний пудинг
Інгредієнти на 10 персон
Суміш сухофруктів (родзинки, смородина, вишня) — 350 г.
Фініки — 100 г.
Цукати (подрібнені) — 25 г.
Яблуко (почищене та нарізане) — 1 шт.
Терта цедра та сік — 1/2 апельсину та 1/2 лимону.
Бренді — 5 ст.л.
Просіяне борошно — 55 г.
Розпушувач — 5 г.
Суміш спецій (коріандр, кмин, мускатний горіх, імбир, гвоздика, ямайський перець) — 1 ч.л.
Мелена кориця — 1,5 ч.л.
Вершкове масло — 110 г.
Коричневий цукор — 110 г.
Хлібна крихта (свіжа пшенична) — 110 г.
Мигдаль (крупно порізаний) — 25 г.
Яйця — 2 шт.
Технологія приготування
Сухофрукти, цукати, яблуко залийте апельсиновим і лимонним соком, додайте 4 ложки бренді і ретельно перемішайте. Накрийте миску рушником та залишіть на декілька годин, а краще — на ніч.
З'єднайте борошно, суміш спецій, корицю, масло, цукор, цедру, хлібну крихту, мигдаль. Перемішайте, додайте суміш з маринованих фруктів і цукатів, знову перемішайте. Розбийте яйця у окрему посудину, а потім швидко вмішайте їх у тісто, яке повинно вийти дуже м'яким.
Покладіть монетку у тісто. Змажте маслом форму для пудингу (об'ємом близько 1,4 л). Перекладіть у неї тісто та утрамбуйте його ложкою.
Накрийте форму двома шарами паперу для випічки та фольгою і міцно зав'яжіть мотузкою. Помістіть пудинг на водяну баню на 7 годин, періодично перевіряйте наявність води. Готовий пудинг охолодіть. Приберіть папір, зробіть декілька проколів та полийте бренді (1 ст.л.). Накрийте форму новим листом паперу для випічки, заново перев'яжіть та поставте у прохолодне та сухе місце мінімум на місяць. Перед подачею до святкового столу розігрійте пудинг на водяній бані (це займе близько години).
Також читайте про візитну картку мексиканської кухні - енчіладу - http://harchi.info/blogs/san-ayt-j/enchilada-vizytna-kartka-meksykanskoyi-kuhni.
А більше цікавого про грецьку мусаку розкаже стаття - http://harchi.info/blogs/san-ayt-j/musaka-francuzkyy-akcent-u-greckiy-kuhni.
Додайте свій коментар