Кава – це один із улюблених напоїв мільйонів людей у всьому світі. Еспресо, американо, капучіно, мокко, кава по-східному, фільтр кава, кемікс та багато інших альтернативних методів приготування відомі сьогодні у світі. У кожного є не лише свій улюблений метод, але й свій улюблений сорт кави. Кава – це свого роду мистецтво, а щоб найкраще його зрозуміти, потрібно повернутись до основ, до того, як готували цей дивовижний напій в давнину, потрібно здійснити подорож до батьківщини кави, в далеку Ефіопію. 
Кавова церемонія в Ефіопії є невід’ємною частино соціального та культурного життя. Запрошення на цю церемонію вважається ознакою дружби та поваги – це є прекрасний приклад гостинності жителів Ефіопії. Дана церемонія – це не швидке приготування еспресо, потрібно запастись терпінням і нікуди не поспішайти, адже сам процес може зайняти кілька годин.
Кожен кому пощастило стати свідком цієї церемонії, точно не вважатиме час який відведений на неї даремно затраченим. Навпаки, побувавши на ній раз, вам захочеться ще і ще.
Усю церемонію проводить господиня дому. Починається все з того, що вона розсаджує гостей, а потім запалює ароматні трави, щоб прогнати духів і забезпечити гостям спокій та відпочинок. Для церемонії беруть не обсмажені кавові зерна, адже цей процес також є невід’ємною її частиною. Зерно промивають та обсмажують прямо на подвір’ї дому протягом кількох хвилин. Потім їх збирають на тарілку, щоб вони охололи, інколи також господиня з цією тарілкою підходить до кожного гостя, щоб він міг сповна насолодитись ароматом кави. Після цього відбувається найважчий процес, смажене зерно подрібнюють в ступці. Хоча це направду робота не з легких, її все одно виконують жінки.
Далі відбувається сам процес заварювання кави.
Для нього використовують спеціальний пузатий глечик – джебена, з вузьким горлом і тоненьким носиком, який ставлять на розпечене вугілля, де попередньо обсмажували зерна. Поява перших крапельок кави із носика джебени свідчить, що пора наливати перші чашки кави. По традиції першу чашку давали найстаршому із присутніх, або ж як знак поваги гостю дому. Зразу після цього господиня доливає воду в кувшин. П'ють цю каву з цукром, а також з домашніми коржиками, арахісом або обсмаженим ячменем. Крім того, в напій часто додають спеції, мед або навіть вершкове масло. Через кілька хвилин господиня подає всім по другій чашці, яку називають хуулутегна. На цьому церемонія не закінчується. Господиня готує каву й далі, і гостям подають по третій чашці кави, яка називається барака, що означає «бути благословенним» . Саме ця чашка, являлась для кожного із гостей початком нової дружби, і кавова церемонія вважалась не закінченою, поки не випивали третю чашку.
Цю кавову церемонію ще часто називають – «буна». Така назва тому, що на території Ефіопії проживає багато етнічних груп і племен, всі вони відрізняються походженням, мовою та релігією. Тому і каву називають по різному. Бунна – на амхарському, буна – на оромінга, бона – на кеффічо, кава – на гварагінга. Хоча пройшли століття, від того чаcу, коли була проведена перша кавова церемонія, традиції збереглися й до сьогодні. Багато із тих, хто побував в Ефіопії та став гостем на кавовій церемонії, визнавали цю каву найкращою і найсмачнішою, і жоден із відомих нам способів несилі зрівнятися з кавовою церемонією буна.
Додайте свій коментар