Кажуть, що смакові звички формуються у людини ще до її народження. Одні терпіти не можуть гостре, інші відвертають носа від манної каші, а хтось на дух не переносить брокколі. Проте з віком смаки змінюються, і ось ми уже любимо гірчинку руколи, купуємо сир з пліснявою, самі солимо оселедець та відмовляємось від м'яса через занадто різкий смак. Чому ж так відбувається? Як з'являються смакові пристрасті — і як вони змінюються? І, чому, зрештою, ми любимо одні продукти, а інші — ненавидимо?
Думка лікаря-дієтолога
Вважається, що смакові вподобання формуються у дитини ще всередині утроби матері, тому на них може впливати харчування матері, як, в принципі, “причуди вагітних” можуть бути і бажаннями плоду. Існують дослідження, які говорять про те, що діти у результаті з більшим бажанням їдять продукти, які входили до регулярного раціону матері під час вагітності. Окрім того, у ранньому дитинстві дітям властива наслідувальна поведінка: дитина копіює харчові звички батьків. Якщо у родині не їдять свіжу рибу або овочі, то звідки у дитини візьметься любов до них? Позаяк, якщо батьки хочуть привчити дитину до здорової їжі, то все одно доведеться показувати на власному прикладі.
А також, ембріони та маленькі діти інстинктивно відмовляються від гірких смаків і, навпаки, отримують неймовірне задоволення від солодкого. Це зумовлено еволюцією: у давні часи солодка їжа гарантовано була джерелом енергії, а гіркий смак майже завжди був сигналом небезпеки. Тому ми і так любимо солодке: для нашого мозку це сигнал того, що усе йде добре.
Дуже часто харчова пам'ять також формує вподобання або нелюбов до певних продуктів. Наприклад, багато чоловіків, які повернулися з армії, протягом довгих років потім на дух не переносять перловку або горох.
Думка лікаря-психотерапевта
Вподобання у їжі переважно пов'язані саме з подіями у минулому людини. У відповіді на це питання нам би допоміг відомий академік Павлов. Тут діють три принципи зумовлювання:
Негативне — з продуктом пов'язані будь-які негативні емоції минулого (багатьом з нас знайома історія з манною кашею у дитячому садку.
Класичне — продукт, а точніше його запах та смак, навпаки, викликає позитивні спогади, коли приємна подія, атмосфера, обстановка супроводжувала споживання конкретної їжі.
Оперантне зумовлювання: виникає у тих випадках, коли за споживанням їжі слідує позитивне підкріплення, наприклад, похвала батьків.
Також, на вибір їжі впливають і такі риси особистості, як тривожність, страх пробувати щось нове, тобто консерватизм, або, навпаки, пристрасть до експериментів. Консерватори ж, які жертвують новими відчуттями заради стабільності, і у їжі швидше всього будуть дотримуватись такої стратегії.
Звісно, на вподобання впливають і культурні, регіональні, родинні традиції. Доказів цьому є безліч навіть у передачах про мандрівки. До речі, люди, які хочуть боротися з зайвою вагою, дуже часто стикаються з тим, що головна їх проблема — у родинній культурі споживання їжі та нав'язаних з дитинства кулінарних вподобаннях.
Про те, що можуть розказати про людину її звички у харчуванні, читайте у статті - http://harchi.info/blogs/san-ayt-j/skazhy-meni-yak-ty-yisy-i-ya-skazhu-hto-ty.
Думка хіміка
Для початку варто розібратися з тим, на що здатні наші смакові аналізатори. Смакові сосочки, розташовані на нашому язику і задній стінці ротової порожнини, дають людям можливість відчувати 5 основних смаків: солодкий, кислий та солоний, гіркий та смак “умамі”. Сьогодні обговорюють й інші смаки, поки не включені до фундаментальної класифікації: жирний (ліпіди), лакричний, смак чистої води, металевий смак та смак кальцію.
Через генетичні відмінності здатність відчувати гіркоту буває різною. Конкретна людина сприймає конкретну речовину у заданій концентрації як гірку, гірко-солодку або взагалі без смаку. Найбільш показовий експеримент був проведений на початку 1930-х років хіміком Артуром Фоксом. Він запропонував різним людям спробувати одну із найвідоміших гірких сполук — фенілтіокарбамід (РТС). Внаслідок чого 40% учасників не відчули її смак, а інші 60% відчули гіркоту. Пізніше Артур Фокс перевірив РТС на членах своєї родини, які її, так само як і він сам, не відчули. Очевидно, що здатність відчувати гіркоту зумовлена геном, що відповідає за специфічне кодування рецепторного білка смакових клітин.
Брокколі та брюссельська капуста містять молекули, схожі за структурою на РТС. Після термічної обробки для людей, чутливих до цієї речовини, ці овочі перетворюються у відразливу гірку масу. Тому, якщо дитина терпіти не може брокколі або брюссельську капусту, швидше за все, її родичі мають таку ж думку. У таких випадках гени вибирають за нас, яку їжу ми любимо, а яку терпіти не можемо.
До речі, напевне усі не раз помічали, що діти є більш вибагливими у їжі за дорослих. Це пов'язано з тим, що кількість смакових сосочків з віком значно зменшується, що приводить до певних проблем з розрізненням смаків. Це відбувається через те, що з часом смакові рецептори пригнічуються більш яскравими смаковими подразниками — пекучим перцем, гарячою їжею, хініном, тощо. Людям похилого віку будь-яка їжа дуже часто здається прісною.
Також читайте про те, як визначити характер людини за улюбленим напоєм - http://harchi.info/blogs/san-ayt-j/yak-vyznachyty-harakter-lyudyny-za-ulyublenym-napoyem.
Додайте свій коментар