“Ми не любимо гірке пиво, воно завжди міцне”, “Дівчаткам — світле, хлопчикам — темне”. Як часто ми чуємо подібні вислови? Незважаючи на крафтову революцію, тобто масове занурення людей у пивну культуру, думка про те, що чим темнішим є пиво, тим воно міцніше, досі є актуальним у мас.
Те, що темне пиво міцне, — одна із найвідоміших пивних помилок. Річ у тім, що міцність пива залежить виключно від кількості солоду, що використовується при варінні, і, як наслідок, початкової щільності, а темний колір досягається за рахунок додавання темних типів солоду, тобто прямої послідовності тут немає.
Окрім того, цей міф уже і не відповідає дійсності. Якщо подивитись на асортимент стаутів і портерів у спеціалізованих магазинах, то ми побачимо, що міцного пива там майже немає — дуже важко знайти стаут, міцніший 8 градусів. Як правило, міцне і дуже міцне пиво це, навпаки, світлі або напівтемні сорти, а стаути відповідно міжнародній класифікації пива BJCP повинні мати міцність близько 4-6 градусів. Інше питання, що такі сорти, наприклад, як імперський ель, мають міцність від 8 до 12, але, на жаль, знайти таке пиво у продажу дуже важко.
І ще, зараз, коли у магазинах продається пиво із крафтових пивоварень та й просто багато різноманітних сортів, можна знайти таке пиво як Indian Pale Ale. Це пиво, що має досить високу міцність, зазвичай вариться світлим. На вигляд легке, на запах квіткове, наприклад, а на смак — міцність. Або, скажімо, бельгійці — у них знайти пиво слабше 7 градусів взагалі треба постаратися, а варять вони також переважно світлі сорти.
“Темне пиво міцніше за світле” — черговий міф, що прийшов до нас, видно, ще з радянських часів. Пивна сцена того періоду не відрізнялась особливим різноманіттям, і темні сорти справді були в основному представлені у більш міцному сегменті.
Давайте подивимось, від чого ж залежить вміст алкоголю у пиві та колір цього напою. Кількість алкоголю напряму пов'язана із кількістю споживаного дріжджами цукру: чим вищою є різниця початкової та кінцевої щільності пива (початкової та кінцевої кількості цукру у суслі і пиві), тим пиво більш міцне. Кількість цукру, у свою чергу, залежить лише від кількості солоду та інших цукровмісних інгредієнтів (мальтозна патока, цукор, тощо). Колір пива залежить не від кількості, а від складу застосовуваних солодів: при використанні карамельного, темного і навіть паленого солоду або ячменю пиво набуває усе більш темного, а іноді і абсолютно чорного і непрозорого кольору.
Таким чином, колір пива ніяк не пов'язаний із його міцністю, а навіть навпаки — при однаковій початковій щільності темне пиво буде у більшості випадків менш міцним (оскільки із темних солодів виробляється менше зброджуваних цукрів).
Можна привести численні приклади різних пивних сортів з їх середньою міцністю. Для світлих типів пива це берлінер вайзе (середня міцність близько 3-3,5%), чеський пілзнер (4-4,5%), англійський пейл ель (5%), октоберфест (6-6,5%), індійський світлий ель (7-9%), бельгійський трипель (9-11%) і, зрештою, англійський барлі вайн (10% і вище). Такий же “спіртуозний” спектр покривають і темні сорти: майлд (3-3,5%), різноманітні стаути і портери (4-7%), німецькі боки і доппельбоки (6-9%), балтійські портери (8-10%) і, на кінець, імператорські стаути (від 10% і вище, іноді сягаючи 18-20% міцності). Як ми бачимо, залежність кольору від міцності — усього лиш черговий стереотип, що передається уз уст в уста, але не має ніякого відношення до дійсності.
Більше про різні сорти пива читайте у статті - http://harchi.info/blogs/san-ayt-j/pyvnyy-libez-vchymosya-rozbyratysya-u-pyvi.
Додайте свій коментар