24 серпня 1853 року на світ з’явилися чіпси. З тих пір хрусткі скибочки картоплі додали зайвої ваги не одному поколінню мешканців планети. Давайте дізнаємось більше про головні символи фастфуду, які їсти шкідливо, але іноді так хочеться.
Чіпси
Своїм народженням чіпси зобов’язані бізнесмену, парохідному магнату Корнеліусу Вандербільту. Засновник відомої династії, власник першої приватної яхти, людина, на банківському рахунку котрої у середині 19 століття лежало 11 мільйонів доларів (зараз це близько 15 мільярдів), містер Вандербільт міг собі дозволити будь-який каприз. Що і зробив у черговий раз, відвідавши 1853 року ресторан курортного містечка Саратога-Прінгс. Будучи хоч і мільйонером, але американцем, він замовив картоплю. Принесену страву придирливий товстосум завернув — ніби-то шматки занадто товсті. Йому подали страву ще раз — і знову тарілка відправилась на кухню. Так тривало доти, доки шеф-кухар Джордж Крам, збісившись, не нарізав картоплю так тонко, що шматки стали прозорими, і кинув їх у киплячу олію. Вандербільт прийшов у захват, залишився задоволеним та дав хороші чайові.
З того дня, заходячи у ресторан, мільйонер вимагав ту саму страву. Про улюблену їжу Вандербільта починають розповзатися чутки, олії у вогонь додає преса, яка стежить за кожним кроком найбагатшої людини країни. Заклад Джорджа Крама стає модним, туди ломиться цікава публіка і усі просять принести їм картоплю а-ля Вандербільт. Шеф-кухар називає вигадану ним страву “чіпси Саратога” (від слова chips — стружки), його кар’єра йде угору, та й так, що незабаром він відкриває власний заклад. Правда, отримати патент на чіпси йому так і не вдається — він темношкірий, син індійця та негритянки, а захищати свої права, у тому числі авторські, тоді могли тільки білі. У будь-якому випадку Краму було гріх скаржитись — його бізнес процвітав.
Перший час, до речі, чіпси вважались у Штатах вишуканими ласощами та подавались у найкращих ресторанах. А коли один з послідовників Крама вигадав спеціальну машину для виробництва чіпсів, а інший розумник додумався продавати “стружки” у паперових пакетах, ця їжі перетворилась у народну. Сьогодні саме американці з’їдають цього фастфуду більше, ніж усі інші — близько 3 кг за рік на кожного мешканця країни. А з 1961 року у США функціонує навіть Інститут картопляних чіпсів. Чим зайняті його співробітники — залишається тільки гадати.
Картопля фрі
Картоплю фрі придумали бельгійці. Було це три століття тому. Усе почалось з риби, яку мешканці одної з областей Бельгії готували, розрізаючи на тонкі смужки та опускаючи у киплячу олію.
Зимою ж, коли річка замерзала і доводилось жити без риби, в олію додумались опускати шматки картоплі. Бельгійці дуже пишаються своїм кулінарним винаходом, кожного року у країні проходить Тиждень картоплі фрі, а у місті Брюгге працює навіть музей цього фастфуду. При цьому весь світ називає страву “французькою картоплею” — French Fries. На цей рахунок є наступне пояснення: під час Першої світової американські солдати, які воювали у Європі, вперше спробували фрі завдяки своїм бельгійським товаришам. А так як в армії Бельгії у ту пору було прийнято готувати по-французьки, американці, особливо не уточнюючи, вирішили, що їдять французьку страву. Так і пішло. Є ще одна версія, якої дотримуються самі бельгійці — що назва фастфуду пов’язана з їх земляком на прізвище Фріт, який першим став торгувати такою картоплею.
Курячі крильця
Цю страву називають також “Крильця Баффало”. Вперше вони були подані до столу восени 1964 року у барі “Якір”, що знаходиться (і досі відкритий) у містечку Баффало, штат Нью-Йорк. Автор оригінального рецепту, який з тих пір ніяк не змінився — господиня “Якоря” Тереза Беллісімо. А “винен” у появі страви на світ її син, точніше, його друзі. Одного холодного жовтневого вечора до бару завалився галасливий натовп молодих людей. “Я попросив маму дати їм щось поїсти, вона сказала, що запаси на кухні закінчуються. Але через 20 хвилин принесла дві тарілки того, що виявилось курячими крильцями”. Приготована нашвидкуруч страва усім дуже сподобалась, його стали активно замовляти, а через десять років крильця Баффало окупували забігайлівки усього світу. Успіх був настільки великим, що у 1977 році мер Баффало видав наказ про святкування Дня курячого крила. З тих пір у містечку кожного року 27 липня місцеві мешканці та численні туристи просто-таки об’їдаються курячим фастфудом, а у “Якорі”, звісно ж, немає вільних місць.
Кока-кола / Пепсі-кола
Найпопулярніші солодкі газовані напої, кока і пепсі з’явилися ще у 19 столітті. Обидва напої задумувались як ліки. І якщо пепсі продавали як просто терапевтичний засіб, то від коки чекали прямо-таки чудес. Аптекар Джон Пембертон, який на свій страх і ризик змішав кофеїн, цукор і листя коки, вигаданий ним сироп рекомендував при головному болю, проблемах з нирками та шлунком, пригніченому стані (депресії), і навіть при імпотенції. Напій спочатку був негазованим та успіхом не користувався. Перетворившись на шипучку, кока-кола стала набирати бали, ну а до середини минулого, 20 століття, завоювала усю планету.
Слідом за нею на світове володарювання претендувала і пепсі-кола, напій складної долі, автори та виробники якого пережили банкрутство, але змогли вижити. Варто було тільки трохи знизити ціну, і пепсі стала доганяти основного конкурента. На це, зрештою, пішло декілька десятиліть, але тепер обидва супернапої йдуть на рівні. Чим вони відрізняються, кожний споживач вирішує сам. Що стосується реальної різниці, цього ми не знаємо і можу бути, не дізнаємось ніколи: рецепт кока-коли тримається у суворій таємниці.
Бургер
У цієї страви багато батьків і кожний вважав, що саме він придумав покласти котлету між двох шматків хліба. Саме слово “бургер”, скорочене від “гамбургера”, вказує на німецьке походження. Є версія, що німецькі емігранти, які осіли в Америці, надавали перевагу свинині на хлібі. Згідно з іншою версією, бургер народився у американському (а не німецькому) місті Гамбург.
Офіційний же титул автора бургера належить мешканцю Нью-Хейвена на ім’я Луі Лессінг. У 1990 році один із клієнтів його ресторану попросив що-небудь ситне та швидке, і Лессінг, який на той момент закінчив робити фарш, зліпив котлету, обсмажив на грилі та поклав, додавши салат і соус, між тостами. До речі, саме через тости Луї відмовляли у авторстві бургера, оскільки справжній американський бургер це тільки булка і тільки вона. Експерти Бібліотеки Конгресу США подумали інакше, і в 2000 році об’явили: людиною, яка зробила перший американський бургер, був Лессінг і ніхто більше.
Така зручна у всіх відношеннях страва не могла не привабити бізнесменів із фастфуду. Спочатку на бургер поклали око власники першої мережі швидкого харчування White Castle Hamburger, а через 15 років, у 1948-му котлета на булці потрапила у руки братів Макдональд. Що було далі, ми всі добре знаємо. Бургери — вони скрізь.
А про історію харчування взагалі більше розкаже стаття - https://harchi.info/articles/istoriya-harchuvannya.
Додайте свій коментар