Кулінарні звички геніїв

Геніальність та їжа мають дещо спільне: вони живлять, надихають, а часом лякають. Багато великих розумів, які залишили значний слід в історії, черпали своє натхнення у певних стравах та напоях.

Автор книги “Географія геніїв: пошук найкреативніших місць світу від античних Афін до Силіконової долини” Ерік Вайнер вивчив гастрономічні вподобання геніїв — чому вони надавали перевагу у своєму раціоні, а від чого відмовлялись.

Чорний перець

Американський винахідник Томас Едісон під час відбору співробітників використовував суп. Кандидати повинні були його їсти, а він спостерігав за ними. Едісон миттєво відсіював тих, хто одразу додавав у тарілку перець — у них було занадто багато здогадок та теорій.

Французький письменник Оноре де Бальзак досяг нового рівня кофеїнової залежності. Він міг працювати цілу ніч і випити за цей час до 50 чашок еспресо. “Ця кава потрапляє у ваш шлунок, одразу після цього починаєш відчувати загальне схвилювання. Рух ідей нагадує батальйони Великої армії на полі, де відбуваються поєдинки”, — відмітив Бальзак у одному зі своїх есе, опублікованому французьким журналом у 1830-х роках. Одну з цих битв письменник програв — він помер у 51 рік від сильної залежності від кофеїну.

Еспресо

Багато відомих людей були дуже вибагливими до їжі. Давньогрецький математик Піфагор терпіти не міг боби. Вважається, що своїм послідовникам він не тільки забороняв споживати бобові, а й навіть торкатися до них. Можливо, саме це й призвело до його смерті. За легендою, коли Піфагор опинився у засаді, він відмовився бігти через поле з бобовими рослинами.

У числі геніїв було і багато вегетаріанців — Леонардо да Вінчі, Махатма Ганді, Бернард Шоу та власник Нобелівської премії Норберт Вінер. Цей список також можуть доповнити Ісаак Ньютон та Альберт Ейнштейн, однак наявні відомості про них не дають можливості зробити достовірні висновки.

Дехто також славився своїми причудами у харчуванні. Письменник та автор біографії Стіва Джобса Уолтер Айзексон стверджує, що засновник Apple переважно харчувався фініками, мигдалем та морквою. Пізніше Джобс міг цілий тиждень голодувати. За його словами, після цього ти починаєш почуватися фантастично, з'являється багато енергії, яку не потрібно витрачати на засвоєння їжі.

Квасоля

Низькокалорійної дієти дотримувався і давньогрецький комедіограф Аристофан. Байдужим до їжі був і Мікеланджело — він їв швидше за необхідністю, ніж для задоволення. Під час роботи над фрескою “Страшний суд” скульптор міг нічого не їсти цілий день.

Американський письменник Ернест Хемінгуей мав протилежну думку щодо їжі — роки свого ненажерства у Парижі він залишив на сторінках книги “Свято, яке завжди з тобою”, яка була видана уже посмертно.

Англійський натураліст Чарльз Дарвін не тільки вивчав екзотичні види тварин, а й споживав їх у їжу. Під час навчання у Кембриджському університеті він очолював Клуб ненажер, члени якого збирались щотижня для дегустації чергової дивної страви — у їх раціоні були сови, яструби та випі. Пізніше він спробував броненосця, ігуану та слонову черепаху.

Німецький поет та філософ Фрідріх Шиллер завжди тримав під столом картонну коробку з яблуками, адже цей запах нагадував йому село, де він виріс.

Ящик з яблуками

Сприяти креативності може не сама страва або напій, а й веселий настрій та взаємне збагачення, яке викликає сам прийом їжі. Античні Афіни були місцем з одним із найбільших скупчень талановитих людей у світі. Центральним елементом місцевого життя були симпозіуми, які дослівно означали “спільне вживання алкоголю”. Їх учасники годинами пили розбавлене вино та обговорювали філософію, вірші та останні новини.

У 18 столітті в Единбурзі існувало особливе місце для інтелектуалів — клуб “Устриця”. Його засновниками були економіст Адам Сміт та філософ Девід Юм. На зустрічах члени клубу їли устриці, пили червоне вино та обговорювали різні питання.

Одним із найбільш яскравих прикладів, коли їжа сприяла розвитку креативності, були віденські кав'ярні. У 1900-ті роки це були демократичні клуби, членами котрих міг стати будь-хто бажаючий, заплативши при цьому тільки за чай або каву. Це забезпечувало новачкам теплу кімнату (а опалення у будинках на той час було не дуже поширеним) та багато нової інформації — там можна було дізнатися не тільки про те, що відбулося за рогом, а й на іншому кінці світу.

Кав'ярня

У кожного з геніїв була своя улюблена кав'ярня. Так, Зигмунд Фрейд надавав перевагу Cafe Landtmann — затишний заклад неподалік від його домашнього офісу. Кафе працює і сьогодні, хоча тепер має більш престижний рівень. У кожного постійного клієнта було своє улюблене місце. Фрейд любив сидіти у куті, де його ніхто не турбував, а він просто пив каву та спостерігав за оточуючими. 

Власниця Нобелівської премії по фізиці та хімії Марія Складовська-Кюрі під час навчання у Парижі харчувалась одним лише хлібом та маслом. А британська письменниця Вірджинія Вульф вимагала від усіх своїх гостей бездоганних манер за столом і дорікала їм у випадку найдрібнішої помилки.

Хліб з маслом

Також читайте про кулінарні звички диктаторів - http://harchi.info/blogs/san-ayt-j/kulinarni-zvychky-dyktatoriv.

Додати новий коментар
Зображення користувача Anonymous.