Здавалось би, зима — це просто зміна пори року, яка огортає усе навколо білими відтінками. Але у винному світі прихід цієї святкової пори значить набагато більше, ніж просто зміна картинки за вікном. Мільйони пляшок з літнім настроєм всередині відходять на другий план, надаючи право першості своїм більш насиченим побратимам. Зима — не той час, коли хочеться легковажності і легкості, нам подавай глибокі аромати та зігріваючі смаки. І це зовсім не значить, що з'явився привід хильнути рюмочку “вогняної води”. Це вульгарний напій для швидкого переходу у стан забуття, а ми хочемо насолоджуватись, тому сьогодні поговоримо про портвейн.
Радянська епоха опустила цей напій до рівня дешевого пійла, що жодним чином не відображає усю його величність. І це вже точно не те вино, що пили у ті часи у закутках зі стаканів. Порт — одне з небагатьох вин, здатних відмічати свої сторічні ювілеї, що вже ставить його у розряд легендарних. Різні типи, різноманіття стилів та багаторічні традиції: у цих варіаціях можна копатись багато років, кожного разу відкриваючи для себе щось нове. Отож, як ви розумієте, претендент на звання самого зимового напою знайдений.
Що ж таке порт, або портвейн, як його називають на пострадянському просторі? Це вино можна назвати дитям торгівлі, адже саме завдяки тому, що червоне португальське вино, яке прямувало в Англію, почали додавати спирт для кращого зберігання, і народився цей великий напій. У ту пору мова не йшла про різноманіття стилів, головним завданням було довезти вино цілим і неушкодженим до місця призначення. Видно, англійці того часу були суровими чоловіками, адже міцність їм прийшлась дуже навіть до душі, і порт завоював популярність. Успіх був настільки великим, що представники туманного Альбіону взяли поставки у власні руки, що, в результаті, вилилось у присутність англійських прізвищ у назвах провідних виробників даного вина. Graham's, Warre's, Dow's, Offley, Taylor's – легендарні Доми для кожного прихильника порту. А тепер давайте ближче до практики.
Якщо не брати до уваги білий порт, який багато хто обходить стороною через його незвичність, то умовно сімейство можна розділити на 2 типи: Рубі (Ruby) і Тоні (Tawny). І відмінності між ними більш, ніж значні.
Найпростіший варіант — це Рубі
У цих пляшках міститься суміш з кількох врожаїв, тому на етикетці ви не знайдете вказівок вінтажу. 2-3 роки у бочках, і ось вино вже готове радувати усіх нас своїм фруктовим характером, що не відрізняється особливою складністю. Приємно і недорого У випадку, якщо вино перебувало у бочках років 5-7, то вино стає на одну сходинку вище, отримуючи право носити слово Reserve на своїй етикетці. Смак, відповідно, є більш благородним. Якщо ж виноматеріал був особливо хорошим, то у нього є шанс стати портвейном категорії LVB (Late Bottled Vintage). Це вінтажне вино, витримане у бочках 4-6 років і вже готове дивувати, на відміну від справжніх вінтажних портвейнів. Вина цієї категорії пропонують найкраще співвідношення “ціна-якість” серед своєї винної братії. Насичений багатогранний аромат, глибокий смак та приємна ціна, що ще потрібно? І головне, не потрібно чекати десятиліття, поки його вінтажні браття нарешті дозріють.
Якщо ж хочеться побалувати себе справжнім витвором, то без легендарних вінтажних вин не обійтись
Ці портвейни народжуються тільки в особливо вдалі роки, що трапляється далеко не кожного разу. Якщо вінтаж видався не надто вдалим, то тоді на світ з'являються вина категорії Single Quinta Vintage. Тільки виноград кращої якості родом з одного господарства і одного року врожаю, але тільки з однією маленькою ремаркою — йому не суджено було з'явитись на світ у великий рік. Вважається, що ці портвейни можуть жити десятиліттями, плюс ціна на них завжди більш гуманна, порівняно зі справжніми вінтажними, але все одно міфічного відтінку їм не вистачає. Позаяк, якщо вже вам захотілось вина, яке запам'ятається вам на все життя, то вінтажний портвейн і тільки він! Це вина, які у 20-річному віці тільки починають своє життя, яке може бути куди довшим, ніж наше з вами. Їх багатогранність вражає та дивує.
Також варто сказати декілька слів і про Тоні
Адже тут також є вина, варті уваги. Базові Тоні — це напої з горіхово-фруктовою домінантою в ароматі, які не потребують для себе тривалого зберігання. Прості вина, з якими не варто заморочуватись, просто пити і отримувати задоволення. Більш солідним варіантом є Тоні з магічними цифрами на етикетці. 10, 20, 30, 40 — чим більшим є число, тим елегантнішим та складнішим є вмістиме. Вважається. Що цифра відображає середнє число років, що провели вина у бочках, але точної пропорції ви ніколи не дізнаєтесь. Серед сімейства Тоні є і свої вінтажні величини, що називаються Colheita, які також здатні жити протягом десятиліть, так що вибір, як ви бачите, є досить великим.
І так, хоч ми на початку і згадали недобрим словом продукти радянського плагіату, але й серед них зустрічаються досить чудові вина. Правду кажучи, Масандрівський Портвейн (хоча портвейном він не має права називатись) 1945 року досі є одним із найдостойніших вин. Щоб знайти вино собі до смаку, пробуйте нове, шукайте своє і тоді у вас точно з'являться напої, які ви згадуватимете добрим словом.
Також для холодних зимових вечорів чудово підійде ром - http://harchi.info/blogs/san-ayt-j/yo-ho-ho-ta-plyashka-romu-cikavi-fakty-pro-napiy.
Додайте свій коментар