Навіть у далекі античні часи атлети приділяли значну увагу харчуванню та його впливу на здоров'я та фізичну форму. Звісно, серед спортивних змагань у античні часи основне місце належало легкій атлетиці. Варто відмітити, що тоді легка атлетика була частиною боротьби за виживання: повільному не дістанеться їжі, слабкий не зможе захистити родину. Для простої печерної людини, яка нічого не знада про боєві мистецтва, міцна кістка, яка нещодавно була частиною вечері, могла добре пригодитися у якості зброї проти диких тварин. Внаслідок — регулярна фізична активність, що полягала у боротьбі за виживання, переросла у форму фізичної активності, що не включала в себе полювання. Так і народилась легка атлетика. Люди, які приймали участь у змаганнях — атлети — розвивали силу, спритність та швидкість. Із античних часів спорт став не тільки дуже різноманітним, а й дуже поширеним як хобі або професійна діяльність, і, як наслідок, атлети почали більше уваги приділяти способу життя та харчуванню.
Всупереч помилковій, але поширеній, думці, у античні часи участь у спортивних змаганнях не була тільки чоловічим привілеєм. У Греції, наприклад, проводились змагання по бігу на честь богині Гери, провідниці шлюбу та материнства. Єгипетські жриці займались акробатичною гімнастикою, а сучасні спортивні танці походять від релігійних, що виконувались у знак пошани до богів у античні часи. Греки вивели спортивне змагання до таких форм і масштабів, що спорт почав сприйматися як справжнє мистецтво, у результаті чого виникли Олімпійські ігри. Уже тоді, у античні часи у грецьких атлетів було особливе спортивне харчування, конкретний набір продуктів, якого мав дотримуватися кожний спортсмен для підтримки та зміцнення своєї фізичної форми.
Суть моделі спортивного харчування античних греків
У середземноморському регіоні, зокрема, Греції, найпоширенішим джерелом м'яса були кози та, іноді, корови.
Молоко, звісно, розглядали як необхідну для здоров'я атлета їжу.
Навіть у античних греків спортивне харчування полягало у споживанні їжі із високим вмістом протеїну. Вони намагались по можливості збагатити свій раціон харчування м'ясом та рибою. Звісно, поняття протеїну як такого у ті часи ще не було, така теорія будувалась суто на теоріях та спостереженнях.
Не обходився раціон спортивного харчування і без домашньої птиці.
Овочі та вуглеводовмісні продукти, також, вважались важливими складовими спортивного харчування у античні часи. У Римській імперії солдати дотримувались конкретної збалансованої дієти, як у воєнний час, так і під час тренувань. Буряк, ріпа, артишоки, редис — також. Були складовими спортивного раціону.
Відомо, що Александр Македонський виявив харчову цінність цибулі, яку він привіз із Єгипту та поширив у всіх інших регіонах своєї імперії.
Римляни, власне, як і греки, а особливо солдати, використовували листя капусти не тільки як їжу, а й як засіб від похмілля.
Дієта атлета у античні часи
Як і у сучасному світі, у античні часи тренери були дуже поважними людьми. Саме від них залежав не тільки набір фізичних вправ та режим спортсменів, а й розробка раціону харчування для своїх підопічних. Тренери намагались розробити оптимальне спортивне харчування для атлетів, підібрати ідеальний баланс між різноманітними продуктами, що входили до раціону щодня: сир, рис, молоко, м'ясо, риба. У 5 ст. до н.е. було відмічено, що атлети, які їдять м'ясо стають сильнішими та витривалішими. Якраз тоді Сліфалос — олімпійський чемпіон із забігів на тривалі дистанції — представив до загального розгляду дієту для атлетів, подібну на сучасну протеїнову, що спричинило стрімке захоплення м'ясом серед спортсменів. Це стало першою спробою професійного атлета створити спортивне харчування. Міло Кротон, що переміг у Олімпіаді 5 разів із 536 до 520 років до н.е., споживав, наприклад, до 9 кг м'яса у період тренувань.
Додайте свій коментар