Хтось обов'язково додає цукор до своєї ранкової кави, а хтось повністю виключає його зі свого раціону. Одні надають перевагу рафінаду, другі — цукру-піску, треті — коричневому у кристалах. У чому ж різниця між видами одного і того ж продукту і яка історія його походження? Давайте дізнаємось.
Батьківщиною цукру вважається Індія, де його виготовляли із цукрової тростини та імпортували у Європу. Посередником у торгівлі виступав Єгипет — римська провінція на той час. Із падінням Російської імперії відносини були надовго розірвані.
Найвідомішим цукровим магнатом України вважається родина Терещенко, яка почала розвивати своє виробництво ще наприкінці 19 століття. Вони володіли десятком цукрових заводів та постачали білий пісок у всі куточки Російської імперії. На їх фамільному гербі був надпис: “Прагненням до загальним користям” — близько 80% прибутку йшло на меценатство та розвиток життя общини. Таким чином, родина Терещенко фінансувала спорудження Володимирівського собору у Києві, будівництво КПІ, Консерваторії імені Чайковського, утримувала десятки притулків, лікарень для бідних. В Україні вони виробляли цукор із цукрового буряка.
Залежно від сировини для виготовлення розрізняють 5 видів цукру
Тростинний.
Буряковий.
Кленовий.
Пальмовий.
Сорговий.
Стеблини цукрової тростини були першочерговою сировиною, із якої виробляли цей продукт. У 1490 році Колумб перевіз рослину на Санто-Домінго, після чого культура його виготовлення почала стрімко прогресувати. Позаяк, найближчим часом колоніальний цукор почав повністю покривати потребу Європи у ньому, де заводи по переробці почали функціонувати вже у 16 столітті.
Виробництво бурякового цукру багато у чому стало можливим завдяки конфронтації Франції та Великобританії. У 1806 році Наполеон дав благословення на розвиток напряму, щоб отримати незалежність від англійського імпорту. Колоніальний тростинний цукор коштував дорого (близько 8 франків за кілограм), тому стало можливим виготовлення свого місцевого, дешевшого. Способи, напрацьовані у Франції, пізніше почали застосовуватись у Німеччині та інших країнах Європи.
Кленовий цукор виготовляється із цукрового клену з 17 століття у східних провінціях Канади. У лютому та березні стовбури дерев просвердлюють, щоб звідти витікав сік. Це продовжується протягом декількох тижнів, після чого сік випарюють у сироп, із якого потім і добувають цукор.
Пальмовий цукор також називається ягре. Він переважно добувається у Південній Азії та на островах Індійського океану. Частіше всього його отримують із соку кокосової пальми, яка щорічно здатна давати близько 250 л соку із 20% вмістом сахарози. Цукор отримують шляхом випарювання соку у кокосовій шкарлупі, завдяки чому у продаж поступають круглі головки.
Виготовлення цукру зі стеблин сорго було розпочато ще у Давньому Китаї та поновлено у США у часи Громадянської війни 1861-1865 років. У той час морський імпорт тростинного цукру блокувався Англією, тому було вирішено зайнятись культивуванням місцевих рослин, які підходять для виробництва цукру. Отримання сахарози зі стеблин сорго є досить проблематичним, тому частіше всього його застосовують у винокурінні.
Такий популярний на сьогодні коричневий цукор — це звичайний тростинний, але нерафінований. Іноді його називають “чайним” або “кавовим”. Виробники часто позиціонують коричневий цукор як елітний та корисніший продукт (в основному це заслуга вмісту патоки — джерела невеликої кількості кальцію, магнію та вітамінів), хоча його калорійність мало відрізняється від білого цукру, а останнім часом дієтологи скаржаться і на те, що він містить небажані домішки.
Як відрізнити справжній коричневий цукор від підробки читайте у статті - http://harchi.info/blogs/san-ayt-j/yak-vidriznyty-spravzhniy-korychnevyy-cukor-vid-pidrobky.
А про процес виробництва цукру із цукрової тростини розкаже інфографіка - http://harchi.info/articles/zhyttya-cukru-infografika.
Додайте свій коментар