Найпопулярніша американська їжа

Давайте більше дізнаємось про кулінарію США. Різну, часто м’ясну, яка формувалася під вливом різних народів і культур, але яка все ж стала американською класикою.

Індичка на день подяки

11 грудня 1620 року перші англійські колоністи з корабля Mayflower зійшли на гранітний валун Плімут-Рок ще незнайомого їм американського континенту. Перша їх зима виявилась неймовірно важкою і голодною, і до початку осені 1621 року з понад 100 колоністів вижили трохи більше половини. Нова зима не віщувала нічого доброго. Тоді губернатор Уільям Бредфорд вирішив підняти дух своїх підлеглих та організував перший День подяки. Декілька мисливців були відправлені у найближчий ліс, звідки принесли чотири птаха. Зараз ведуться суперечки, чи була це взагалі індичка (інший варіант — сірий гусак), але традицію не відмінити.

На кожний День Подяки американці їдять запечену індичку, часто з журавлиновим соусом. Мабуть, це одна з найбільш улюблених американських страв. Саме у цьому виконанні.

BBQ/Grilling

М’ясо, приготоване на вугіллі, газі або електронагрівачах, де у якості інструменту використовують гриль або решітку (на мангалі або у пічці) — мабуть, так можна узагальнено описати “барбекю”, яке стало частиною американської класики. Відрізняють барбекю за конфігураціями — типу інструмента, палива (вугілля, дерево), наявності диму, використанню спецій (сухі, пастоподібні, гострі, солодкі, соуси), тривалістю приготування. Відрізняються і м’ясні вподобання — у різних частинах США смажать свинину, яловичину, курятину, домашні ковбаси, рибу. Кухарі і домашні грилі у вихідні змагаються за кращий соус — гірчичний, оцтовий, пряний, томатний гострий та солодкий, маринад (або без нього).

Стейк

США вносить величезний вклад у популяризацію стейків у всьому світі. Незважаючи на те, що перша згадка стейків (у максимально наближеному до сучасного значення) датується 15 століттям і зустрічається у кулінарних книгах Великобританії, стейк сприймають виключно як американську класику. І це не дивно. Після відкриття материка Колумбом, у Америку швидко налагодили поставку крупної худоби — корів м’ясних порід — Лонгхорн, а трохи пізніше Херефорд та Абердинський Агнус. Вони і стали базою для швидкого розвитку тваринництва і м’ясної промисловості на новому місці. У деяких штатах стейк зараз — основна національна страва. Культура споживання м’яса тут і ремесло вирощування — більше, ніж просто індустрія. Це традиція, і вона унікальна.

New England Clam Chowder

Clam — слово, що означає в американській кухні будь-яких придатних до життя молюсків, окрім мідій та устриць, а Chowder — згальна назва традиційного американського супу, приготованого з цих самих мушель та бульйону, з додаванням помідорів (манхетенський клем-чаудер) або молока — як у більш популярному варіанті з Нової Англії (регіон на північному сході США), який включає у себе наступні штати: Конектикут, Мен, Масачусетс, Нью-Гемпшир, Род-Айленд, Вермонт). Подібні супи були популярні і улюблені у США ще з 16 століття. Сучасний чаудер — це суп з молюсків, підсмаженого бекону, овочів (цибуля, селера, часник), картоплі та загущених вершків.

Яблучний пиріг

Класика американської випічки, яка породила поговірку “Такий же американський, як яблучний пиріг”. Як стверджують кулінарні книги, традиційний рецепт родом зі штату Вірждинія. Яблука практично у всі часи були доступним продуктом, який, до того ж, можна довго зберігати. Основою для пирогів колись виступали і хлібні крихти, і пухке яєчне тісто, підсолоджене кленовим сиропом. У різний час пиріг носив назву Apple Jonathan, Yankee Apple John, Apple Betty та Apple Pandowdy. Незмінним залишилось одне — любов до яблучної випічки. Неодмінно з корицею.

М’ясний пиріг

Або Old-Fashioned Meat Loaf. Старомодна м’ясна запіканка, де інші інгредієнти окрім фаршу (або рубленого м’яса) змінюються залежно від штату регіону та регіональних традицій. Основні відмінності — додавання до м’яса хлібних крихт, рису, булгуру або іншої крупи, використання або ні яєць, співвідношення м’яса (1:1:1 телятина м’ясної породи, свинина, яловичина — найпоширеніше) та глазурування верху. Вважається, що класичний м’ясний пиріг винайшли під час Великої Депресії 30-х років минулого століття. Щоб невеликого шматка м’яса вистачило прогодувати більшу кількість людей, його розбавляли крихтами, крупою та овочами, а потім запікали. І таким молодим (менше 100 років) рецептом американці готові пишатися — кухарі змогли з нічого створити смачну страву, навіть у часи Депресії.

Піца

Піца потрапила у США разом з італійськими емігрантами. У форматі фаст-фуду вона, звісно, має мало чого спільного з традиційною італійською піцою. Товщина коржа варіюєтсья від побажань клієнта (традиційно, потовще), олія використовується рафінована рослинна (що далеко від оливкової першого віджиму), а начинка все ще збірна. Однак слід відмітити, що до невеликих сімейних ресторанчиків італійської кухні це не відноситься. На території США “американська піца” навіть отримала декілька своїх підвидів.

• Нью-Йоркська піца — збільшена Неаполітанська — досить тонкий корж, помірна кількість сиру та соусу, без переборів з начинкою. Таку піцу частіше купують нарізаними шматками і їдять їх, складеними навпіл.

• Нью-Хевен — піца середньої товщини, де база “соусу” біла — сир і часник.

• Грецька піца — варіація грецьких емігрантів, де піцу запікають у печі у пательні.

• Чикагська піца — товста піца з великою кількістю начинки. Цей вид піци був придуманий Айком Сьюеллом та Ріком Ріккардо і вперше представлений у 1943 році у піцерії Pizzeria Uno, яка діє і досі. Порядок інгредієнтів — корж, сир, начинка, соус зверху. Є варіації на тонкому тісті.

• Також популярні різні тонкі та більш здорові варіації каліфорнійської піци (у начинці — від свіжих овочів та листової зелені до тайської курки та мексиканської квасолі), піца тако, канадська, піца-гриль, гавайська та інші.

А що прийнято їсти на сніданок у США читайте у статті - https://harchi.info/blogs/san-ayt-j/shcho-yidyat-na-snidanok-v-ameryci.