Найпопулярніші види довгозернистого рису

Три найпопулярніших види довгозернистого рису - вічний вибір дієтологів. У них менше крохмалю, а значить і калорій, більше клітковини та вітамінів. Давайте дізнаємось більше про історію цих трьох сортів і про те, як вони потрапити у наш раціон.

Басматі

Басматі - різновид однорічного рису сорту Oryza sativa. Саме слово басматі -  bas-mati - означає “ароматний”. На батьківщині, півночі Індії, рис басматі називають зерном богів і він становить основу раціону населення країни. Історично цей сорт рису вирощували на підживлюваних снігом терасах та усіяних храмами підніжжях Гімалаїв і розташованих під ними Індо-Китайських рівнинах північної Індії та Пакистану. Кожна з цих двох країн наполягає на тому, що тільки її унікальний теруар надає басматі того неповторного аромату і смаку, який протягом тисячиліть описували священні книги та літописи.

Басматі - ніжний довгозернистий рис. Один із небагатьох, хто вистояв перед заселенням трансгенних гібридів з США та Австралії. На батьківщині басматі - обов’язкова складова особливих прийомів їжі. Зі збором урожаю рису (з вересня по грудень) на півночі Індії співпадає і сезон свят. Рис подаються у вигляді плову (пілафу) з бобами, мигдалем, родзинками та прянощами, а також бір’яні з баранини, у традиційному рецепті якого завжди був басматі, оскільки він прекрасно відтінює і всотує аромат овочів, м’яса та спецій. Рис басматі, який надходить у продаж, як правило має 12-18 місячну витримку, як непогане вино.

Жасмин

“Жасминовий” або “запашний” рис - родом з Таїланду, де носить назву thai hom mati або khao dawk mali. Як різновид довгозернистого рису, він був виведений на Центральній рівнині неподалік від Бангкоку близько 70 років тому. Сучасні врожаї частіше збирають на плантаціях розташованих на північному сході країни у провінції Асан. Справжній тайський жасминовий рис виробляють екологічно чистим способом і він має національний знак якості.

Молодий рис жасмин і він же, але з 12-місячною витримкою, мають різні властивості. Свіжі довгі зерна є більш м’якими і не клейкими, але можуть трохи прилипати один до одного, якщо готувати страву на пару. Зерна середньої витримки схожі на басматі, вони є сухішими та трохи твердішими при приготуванні.

Дикий рис

Батьківщиною дикого рису (zizania aquatica) є Північна Америка. Насправді, так званий “дикий рис” - зовсім не з рисових культур. Це багаторічна трав’яна рослина, насіння якої споживали у їжу ще до нашої ери. Колись такий “рис” носив назву manomin - “хороша ягода”. Зараз поширені й інші назви дикого рису - канадський рис, рис скво, водяний овес.

У дикій природі такий рис росте вздовж берегів річок або озер на півночі США і на південному кордоні Канади у провінціях Онтаріо і Квебек. Схожі багаторічні трави також поширені в Азійських регіонах зі схожими кліматичними умовами. Культивований дикий рис вирощують на затоплених рисових полях у Міннесоті, Каліфорнії. У Техасі рослина “дикого рису” оголошена видом, який знаходиться під загрозою зникнення.

Весь аромат дикого рису знаходиться у чорно-коричневій серцевині, при варінні рисове зерно трохи розкривається, як метелик. Якість дикого рису дуже залежить від того, яким чином він був зібраний. Довгі, тонкі, цільні зерна - найбільш смачні, цінні та дорогі. Дикий рис чудово поєднується з іншими видами рису та овочами. Його додають у плови, салати, супи та інші страви.

Усі бажаючі можуть спробувати рисову дієту - https://harchi.info/diet/rysova-diyeta.