Думаєте, котлети - це кульки з м’ясного фаршу або якихось перемелених овочів? А ось і ні.
У перекладі з французького слово côtelette означає приготований шматок м’яса на кістці (стегно або ребро). Та й взагалі саме слово “котлета” походить від французького côtelé (ребристий) або côte (ребро). А кульки з фаршу (як м’ясного, так і овочевого) називати котлетами стали набагато пізніше.
Якщо ж говорити саме про котлети, то їх різновиди є у всіх національних кухнях світу. Правда, називаються вони інакше, але суть від цього не змінюється.
Січеники
Насправді в українській кухні є свої котлети, які називаються січеники. Просто чомусь це слово мало використовується у повсякденні. Січеники готують з подрібнених (січених) м’яса, риби та овочів. Звідси, власне, і назва. З фаршу формуються кульки, які обвалюють у панірувальних сухарях і обсмажують з обох боків до утворення золотистої скоринки.
Шніцель
Віденський шніцель - це, мабуть, найвідоміша котлета у світі. Візитна картка австро-угорської кухні уже давно вважається практично інтернаціональною стравою. Представляє собою добре відбитий пласт м’яса у паніровці з сухарів та яєць. Смажать шніцель, зазвичай, на свинячому жирі. І щоб ця так звана котлета просмажилася правильним чином, жиру у пательні повинно бути стільки, щоб шніцель у ньому плавав. Подають шніцель зазвичай з картоплею або зеленим салатом. І так, справжній віденський шніцель повинен мати вражаючі розміри, якщо він буде перевищувати розміри тарілки - не біда.
Плескавиця
Плескавиця - це традиційна страва країн Балканського півострова. Готують її тільки з яловичого фаршу і, зазвичай, на грилі. Розміри у неї, як і у шніцеля, гігантські, на всю тарілку. Окрім того, у плескавиці є ще декілька відмінностей від звичайних котлет. Наприклад, яловичий фарш обов’язково потрібно перед приготуванням замаринувати - так само, як і для шашлику. Ще одна особливість - це начинка, яку додають всередину фаршу. При цьому навіть з начинкою плескавіцу потрібно робити дуже тонким пластом.
Польпетте
Польпетте - страва італійської кухні. На вигляд більше нагадує тефтелі, і основна відмінність у тому, що готуються вони тільки з одного виду м’яса, а не як прийнято у нас - з міксу свинини, курятини та яловичини. Плюс у польпетте обов’язково додають сир. Сир, до речі, можна брати абсолютно будь-який: від прісної рікотти та моцарелли до солоного пармезану. І так, на відміну від м’яса, сир у фарші можна міксувати, використовуючи водночас як нежирні вершкові сорти, так і витримані. Від цього, власне і буде залежати смак польпетте. Також у фарш додають зелень - наприклад, шпинат або петрушку. За бажанням польпетте можна протушкувати у підливі, і тоді вони практично нічим не відрізнятимуться від звичних тефтель.
Кенігсберзькі клопси
Ще один різновид тефтелей, або, як їх зараз модно називати, мітболи. Цього разу - з німецької кухні. Представляють собою невеликі м’ясні кульки, политі соусом з каперсів. У Європі особливої популярності набули клопси, приготовані у Східній Прусії. Напівфабрикати у жестяних банках під маркою “Кенігсберзькі клопси” досі скрізь продаються у Німеччині. У деяких ресторанах Калінінграду (колишнього Кенігсбергу) ця страва значиться у меню як фірмова.
Тонкацу
А ця котлета з японської кухні (у перекладі з японської “тонкацу” якраз і означає свинячу котлету). З вигляду вона більше нагадує шніцель: свиняче філе добре відбивають, а потім обвалюють у борошні, яйці та паніровці панко - традиційній японській панірувальній суміші для смаження у фритюрі (складається з крупної і повітряної крихти з сухарів і спецій). Отримані котлети смажать у фритюрі або запікають у духовці. Тонкацу зазвичай подають разом з нашинкованою капустою, скибочкою лимону і так званим “соусом тонкацу”. А а японських ресторанах у доповнення до цієї страви зазвичай подають піалу вареного рису та тарілку місо-супу.
Адана-кебаб
Кебаб взагалі-то це загальна назва страв, приготованих на шампурах. Тобто фактично кебаб може бути з бакладанів, перцю, кабачків і просто шматочків м’яса. А довга котлетка, нанизана на шампур, називається у турецькій кухні адана-кебаб. Турки, як правило, подають такий кебаб зі свіжими овочами, кускусом (як гарячим, так і холодним) і пропонують запивати усе це айраном.
Мітітеї та кирнецеї
Мітітеї та кирнецеї - традиційні страви молдавської і румунської кухонь, які з вигляду нагадують маленькі ковбаски без оболонки. В принципі, це те ж саме, що і турецький адана-кебаб. Різниця лише у тому, що на відміну від кебабу, їх смажать не на шампурах, а на решітці. Мітітеї готують з яловичого та баранячого м’яса, а кирницеї - зі знежиреної свинини. І у ті, і у ті згідно з рецептом додають бульйон, часник, чорний перець, чебрець та сіль.
Котлета по-київськи
Куди ж без неї. Мабуть, єдина котлета, назва за якою закріплена офіційно. Правда, в англійській мові її просто називають Chicken Kiev, але суть від цього не змінюється. Представляє собою відбите куряче філе з начинкою із зелені та вершкового масла. У класичному рецепті на одному з кінців котлети повинна бути закріплена куряча кісточка.
А про сніданки усього світу розкаже інфографіка - https://harchi.info/articles/snidanky-z-usogo-svitu-infografika.
Додайте свій коментар