Досить важко написати про найпопулярніший у світі сорт: мало того, що він скрізь різний, так ще й до того ж на нього у кожного знайдеться своя точка зору.
Каберне, як і мерло, навічно прикований до Бордо асоціативним рядом настільки непорушним, що, здається, він ріс там завжди. Але ні: каберне совіньйон — природний гібрид двох сортів, що з'явилися у Бордо задовго до буму на бордоські вина, каберне франу та совіньйон блану.
Бордо
Де росте каберне? Простіше сказати, де не росте каберне. У Бургундії, королівстві піно нуару, каберне поза законом. А так, здається, дійсно скрізь. Причини популярності? Висока урожайність, невимогливість до типу ґрунту. Більше того, ідеальні результати виходять саме на змішаних ґрунтах, наприклад, глині з річковим гравієм.
Варто згадати, що вина Бордо — це не каберне совіньйон у чистому вигляді, це так званий бордоський бленд, де каберне виступає чимось на кшталт форм-фактору, скелету, а також відповідає за ту частину букету, де ягоди, перець та частково квіти (наприклад, фіалки). При цьому також потрібно розуміти, що правильне молоде каберне і каберне у віці — це зовсім різні речі. Молоде каберне зводить вилиці та в'яже рот танінами, ніби хурма, тоді як витримане, згладжене парою-трійкою років у бочці та ще десятком у пляшці в підвалі, воно може бути дійсно божественним. І пам'ятаємо, що каберне — це Лівий берег.
Термінологія
Різниця між поганим та хорошим каберне швидше всього виявиться різницею між хорошим та поганим виробником, а зрозуміти це можна, тільки стежачи за рейтингами та орієнтуючись на власний досвід. Так-так, з каберне ми потрапляємо прямо у саме серце англо-американської системи рейтингів, де думка критика — запорука хороших продаж. Але тут нічого не поробиш: не забувайте, що Бордо як категорію багато у чому придумали англійці. Загалом, якщо цікаво, можна погортати класифікацію бордоських замків 1844 року на дозвіллі, вона діє досі. За точку відліку можна прийняти вина аппеласьйону Medoc і прилягаючих до нього областей.
Дегустаційні терміни можуть виявитись занадто вже абстрактними, насправді ж усе складніше, і якраз на прикладі каберне можна зрозуміти, чому саме і як це працює. “Аромат чорних ягід” тут насправді представляє собою аромати ожини, чорної смородини, малини і сливи, але якщо ви пробуєте молоде, незріле та закрите каберне, то усе, що відчуває ваш ніс — абстрактний фруктово-ягідний аромат. При тренуванні ви, звісно, зможете розкласти його на складові та виокремити якісь нюанси, однак дійсно зрозуміти, де чорна смородина, а де ожина, ви зможете, повернувшись до цього вина через кілька років. І тоді до ягід, можливо, додадуться аромати шкіри та землі, а номінально присутній у букеті чорний перець перетвориться в аромат рядів зі спеціями на стамбульському ринку. Усе це актуально, якщо ми говоримо про дійсно класні вина, що потребують дозрівання та особливого підходу. Каберне не був би собою, якщо б також не був би найбільш масовим червоним сортом. Звісно, усі ці аромати у тому чи іншому вигляді можна знайти і у більш ординарних винах. Різниця, якщо у двох словах, буде у глибині промальовування ароматів кожного вина та часу їх життя у келиху.
Країни
Якщо чесно, бордоське каберне, очевидно, дратує виноробів інших регіонів, у тому числі і як символ фінансового успіху. Усі хочуть зробити так же — яскраво, чуттєво, потужно, захопливо. Виходить далеко не у всіх. Але сучасне каберне можна знайти скрізь, якщо постаратись: в Італії, а ЮАР, в Чилі і навіть в Україні знайдеться достойний зразок. Звісно, усі ці вина матимуть власні регіональні риси. Італійський, з Тоскани або півночі, буде м'яким, насиченим, з нотами вишні та чорної смородини і, швидше всього, змішаним з іншими сортами. Чилійський буде пахнути чорносмородиновим джемом (спекотно, і виноград виходить дуже зрілим). Південноафриканський буде яскраво-фруктовим. Австралійський віддає аптечною свіжістю та чистотою, у якій більшість бачить евкаліпт. І ось що ще важливо пам'ятати: каберне совіньйон чутливе до бочки — не тільки до виду дубу, а й до степені обпалювання бочки. Французький дуб дає більш м'які аромати ванільно-деревнистої гами, ніж американський, тоді як тон шоколаду свідчить про сильне обпалювання.
Окремий фетиш — каліфорнійське каберне. Американці дуже пишаються міжнародним успіхом своїх каберне, що, звісно, впливає на ціну їх вин. Характерно, що це каберне позиціонується як чисте, сортове вино. Однак по закону у каліфорнійське каберне можна додавати до 25% інших сортів, і воно все одно буде називатись каберне. Тут відбувається приблизно та ж історія, що і зі стейками. Вам здається, що каліфорнійське каберне та техаське м'ясо — це чудова пара, але після тосканського каберне зі шматком к'яніни ви вже починаєте сумніватися у цьому. Адже десь на горизонті також маячить привидом філе міньйон з лімузенської яловичини у поєднанні з одним із grand cru. Повірте, це насправді необхідно спробувати — просто заради самоосвіти.
А яким має бути шардоне розкаже стаття - https://harchi.info/blogs/san-ayt-j/yakym-maye-buty-shardone.
Додайте свій коментар