Від чого найбільше залежить, чи вдалим виявиться шардоне, який ви вибрали на полиці? Від усього. Немає у світі сорту, більше несхожого на самого себе.
Характер найбільш багатоликого з білих (а можливо і не лише з білих) вин може коливатися у досить широкому діапазоні. Точка на початку шкали — масовість, невигадливість, надмірна фруктовість букету, яскравий ванільний присмак. Точка на кінці шкали — абсолютний еталон, архетип білого вина як такого. Відстань між цими двома точками приблизно така ж, яка відділяє ляльку Барбі і Кейт Міддлтон.
Бургундське шардоне та бочки
Шардоне — дуже, дуже податливий та капризний сорт. Ґрунт виноградника, кількість дощових/сонячних днів у сезоні, стан мозку та рук винороба — усе це важливо для кінцевої якості будь-якого вина, але у випадку з шардоне віддача від помилок та невдач збільшується в рази.
Приблизно так само гіпертрофовано потужно звучить і головна аксіома стосовно шардоне: не можна просо сказати, що він дружить з дубовою бочкою, при вдалому ході подій він поєднується з нею настільки ідеально, наскільки це можливо. Він цього вино — знову-ж-таки у кращому випадку — виходить округлим, вершково-маслянистим та вкрай спокусливим.
Еталони “великого стилю” — бургундські шардоне. Головні виноградники Бургундії можна умовно поділити на 2 частини: у Кот-де-Нюі відомий піно-нуар, а ось у Кот-де-Бон — шардоне. Тамтешня головна пам'ятка — пагорб Кортон, розташований неподалік від міста Бон, який складається переважно з вапняку, який дуже полюбляють лози шардоне. Він дає справді кращі у світі білі вина, кожне з яких нагадує по складності невелику галактику.
Найбільш відомі виноградники — Montrachet, Puligny-Montrachet, Chassagne-Montrachet, Corton, Corton-Charlemagne. Тут повторюється майже те ж, що і з бургундським піно-нуар: у кожної грядки може бути окремий господар, безбідно живучий за рахунок неї, ожним виноградником можуть володіти десятки виробників.
Псевдокаліфорнійський стиль і чіпси
Не останню роль у пропаганді дубового стилю шардоне — і, давайте називати речі своїми іменами, його дискредитації — відіграли чіпси. Ні, не Lay's. Мова йде про дубові чіпси, невеликого розміру тріски. Так, якщо виробник хоче зекономити час і гроші на витримці у бочках, він просто проганяє вино через чани з дубовою тирсою, чіпсами. Вино, звісно, знаходиться у контакті з деревом, але недовго, не рік (два, три), набагато менше. Бочка дає вину комплексність — після бочки вино стає одним цілим. Дубова ж стружка — нав'язливий та різкий запах ванілі у букеті, який зазвичай слугує номінальним синонімом витримки, але по суті такою не є.
Зазвичай такий стиль називається “каліфорнійським”, хоча це й не зовсім справедливо. У Каліфорнії є багато чудових шардоне, а чіпсами вдало користуються як у Франції, так і в Чилі. Втім і справді, Каліфорнія — чемпіон із виробництва шардоне. На щастя, пік моди на передублене шардоне у минулому, десь у 1990-х, а те, що ми бачимо зараз — тільки відгуки булої моди. Якщо все ж вам трапився саме такий екземпляр, спробуйте охолодити його якомога більше.
Без бочки
Є і альтернативний варіант для бажаючих позбутися від нав'язливого запаху дубу у букеті — робити шардоне взагалі без бочки. Зазвичай так чинили у Шаблі, де ґрунт знову-ж-таки чистий вапняк, з винами базового рівня. На хвилі відмови від занадто дубових шардоне ця практика набула масової популярності — свіжість, легкі та яскраві аромати екзотичних фруктів, пронизлива кислотність, яку англомовні критики часто визначають словом vibrant. Окрім як у Шаблі (цей регіон, до речі, теж вважається частиною Бургундії), такі вина успішно роблять, наприклад, у Новій Зеландії, Австралії і багато де ще, тут рухомою силою виступає швидше бажання винороба, ніж погодно-кліматичні умови.
Шампанське blanc de blancs
Нарешті, досить ексцентричний, але дуже привабливий тип шардоне — це шампанське категорії blanc de blancs. Тоді як усі шампанські роблять, змішуючи сорти піно-нуар, піно-меньє, та шардоне, “біле по білому” робиться тільки з шардоне. Тут діють ті ж закономірності, що і з будь-яким іншим шардоне, тільки невдачі швидше підкреслюються бульбашками, аніж маскуються за рахунок них.
Фруктова домінанта у букеті шардоне є основоположною, а ось якими саме будуть ці фрукти, залежить від місця, де вино було зроблене. Північні шардоне більш суворі та елегантні — у їх букеті більше лимонної цедри, лемонграсу, зелених яблук, лугових трав та іншої зелені. Південні шардоне в цілому розкриваються більше у бік екзотичних фруктів — ананасу, персиків та інжиру. У зв'язку з інжиром, до речі, варто нагадати, що Чилі — це дуже, дуже довга і витягнута з холодного півдня на теплу північ країна, у якій можна знайти які завгодно шардоне.
З їжею
У плані гастрономічних поєднань шардоне також є досить різноманітним. Бургундська версія з її мінеральністю та кремовістю одночасно легко забиває вершковий соус та копчену рибу, телятина для нього — достойний спаррінг-партнер. Більш фруктова версія витримає пироги з фруктово-ягідною начинкою та азійські спеції.
А ознаки того, що ви п'єте алкоголь неправильно, читайте у статті - https://harchi.info/blogs/san-ayt-j/oznaky-togo-shcho-vy-pyete-alkogol-nepravylno.
Додайте свій коментар