Яким має бути піно-нуар

Вино піно-нуар — символ усього естетського, що є в вині, саме тому про нього варто поговорити перш за все.

Особливості: аромат і кислотність

Ззовні піно, будьмо відвертими, не надто привабливе. На перший погляд воно видає не зовсім ту картинку, яку очікуєш, думаючи про червоне вино: піно-нуар бліде, а у деяких випадках, причому не найгірші вина, настільки прозоре, що через нього можна читати книгу. Те ж саме і з ароматом — він не надто яскравий, принаймні на перший погляд, але тривалий і стійкий. Власне, у ароматі і полягає секрет піно-нуар. У тому випадку, якщо вино зроблене без явних помилок, це дійсно складний аромат, що може початись як ягідний, наприклад вишневий, а продовжується цілою групою запахів осіннього лісу, потім перетворитись у ягідний, наприклад чорничний, а потім знову стати лісовим, і так далі. Цією багатогранністю він зазвичай і завойовує своїх прихильників. Зрештою, важлива риса піно-нуар — кислотність. Його улюблені ґрунти — вапняк, тому деяка пронизливість — важлива частина цього образу. Хоча, із практичної точки зору це не так важливо, тонкі і кислотні вина краще поєднуються із їжею, ніж повні та насичені.

Країни

На жаль, місць на планеті, де роблять піно-нуар, не так багато: вже дуже він вибагливий стосовно погодних умов. По тій же причині його не змішують із іншими сортами у одному вині — не товаришує категорично. Краще місце для піно-нуар у світі — Бургундія. Тут взагалі усі вина полюбляють робити виключно із одного сорту винограду. Бургундський піно-нуар може бути як невиразним, так і безмежно складним залежно від місця походження, відрізнятись у кінцевому результаті можуть вина не тільки із двох сусідніх виноградників, але й, наприклад, вина із сусідніх грядок одного і того ж винограднику.

За межами Бургундії усе простіше. Кращий піно-нуар у Франції (після Бургундії) роблять на Луарі, в області Сансер. Він більш фруктовий у букеті, ніж бургундський, і в той же час більш м'який. Непогані зразки у Європі можна знайти на півночі Італії і в Германії та Австрії, де сорт відомий під своїми локальними іменами Pino Nero, Blauburgunder та Spatburgunder, але це швидше виняток, ніж масова практика — як правило, це менш вишукані вина, ніж французькі, але іноді здатні здивувати.

Найбільш цікавий піно-нуар у Новому Світі виходить у Новій Зеландії, на Південному острові, у Мальборо, Нельсоні та Отаго, де у міру прохолодно для того, щоб сорт себе почував комфортно, і досить спекотно для того, щоб він встиг достигнути як потрібно. Тобто стати досить насиченим, фруктовим, дещо пряним, але в той самий час зберегти усі класичні ознаки сорту — хорошу кислотність, мінеральність, лісові аромати. Рідкість на наших полицях — американський піно із Орегону. Він багато у чому схожий на новозеландський, але більш субтильний. Зрештою, найбільш насичений зі всіх новосвітських найдорожчих — чилійський, виходить із джемовими та копченими нотами у букеті.

А тепер повернемося до того, із чого почали, до Бургундії і тутешньому найбільш чуттєвому варіанту. Ці піно можуть знаходитись у рейтингах найдорожчих вин світу, але це зовсім не значить, що усі бургундські піно-нуар завжди коштують захмарних грошей. Ці вина можуть бути настільки різноманітними, що їх ціна за пляшку залежно від місця розташування винограднику може коливатись із різницею у сотні доларів.

Кращі виноградники, інакше кажучи cru, тут сортовані по ранжиру. Grand Cru (тобто найкращі із найкращих) для піно-нуар групуються із району, який називається Кот-де-Нюі, це нижче Діжону на карті. Кращі виноградники лежать у комунах (анклав із пари-трійки селищ і виноградники навколо) Жевре-Шамбертен, Вужо, Море-Сен-Дені, Шамболь-Мюзіньї, Вон-Романе. Зрештою, це такі вина, на зустріч якими можна не поспішати: якщо буде потрібно, вони самі знайдуть нас, а поки можна потренуватись на більш ординарному бургундському піно-нуар.

Із їжею

Як уже було сказано, піно-нуар чудово поєднується із їжею, тому краще одразу думати і про обід. Ідеальний варіант — м'ясо із потужним ароматом (дичина), щільна птиця (перната дичина), щільна риба (тунець). Не такий і складний ряд, як може здатись. Якщо його розширити, то сюди можна включити і численні пасти, і баранину у не дуже складних варіаціях, і відкриті пироги. Головне — пам'ятати, що піно, як сорт ароматний і складний, потребує хорошого володіння культурою спецій.

Також читайте про те, як поєднати гарбуз і вино - http://harchi.info/blogs/san-ayt-j/yak-poyednaty-garbuz-i-vyno.

І про найпоширеніші помилки у споживанні вина - http://harchi.info/blogs/san-ayt-j/ne-istyna-v-vyni-poshyreni-pomylky-spozhyvannya.