Найбільш вишуканий з білих сортів, рислінг — втілення шарму, але перш ніж зрозуміти це, доведеться поламати голову, читаючи етикетки.
Кислотність та вміст цукру
Рислінг — сорт, який погано переносить спеку. Це головна причина його популярності в Австрії та Німеччині, а також успішної експансії у найпівденніші райони Австралії та Нової Зеландії. Рислінг є багатогранним, тонким, витонченим, парадоксальним та досить складним. Вина з нього багатогранні за рівнем цукру — від дуже сухих до дуже солодких. А хороший цукор — запорука вина у початківців.
Головна фішка рислінгу — висока кислотність. Навіть при дуже високому вмісту цукру вона не дозволяє рислінгу стати нудотним та створює близький до ідеального баланс між солодкавістю та свіжістю.
Ну і ще один важливий момент: рислінг погано поєднується з бочкою, тому що це апріорі вино для фанатів свіжості. Кислотність також робить його здатним без проблем пережити багато десятиліть зберігання. Вона ж робить його гастрономічним — особливо сухі версії, які чудово поєднуються з овочами, грибами, спеціями, а також куркою, індичкою, телятиною та морепродуктами. Що стосується солодких версій вина, то вони є самодостатніми.
Багатоликість ароматів рислінгу
Типові аромати у букеті — відтінки різноманітних цитрусових. Виразні особливості букету молодих рислінгів — тони яблука та груші дюшес, до них також додаються тони цитрусових, а також типові для сорту бензольні ноти — солярки, керосину, бензину, старих та нових покришок, паленої гуми, тощо. Нафта та гума рислінг не псують, вони гармонійно вбудовуються у букет вина, надаючи йому своєрідної чутливості. У старому рислінгу також посилюється медовий тон. У десертних варіантах вина до відомих ароматів додаються запахи екзотичних фруктів, білих квітів, персиків, у старих десертних — сухофруктів усіх мастей. У цілому ж, чим стиглішим зібраний рислінг, тим фруктовішим буде його аромат. Рислінг є досить мінеральним сортом, що також відображається у букеті.
Географія
У географічному сенсі цей сорт асоціюється перш за все з Німеччиною. З перемінною орфографією (наприклад, як Rießlingen) він відомий тут з 15 століття. Власне Riesling вперше з'явився у 1552 році у латинському гербарії Ієронімуса Бока. Генетично походить від трамінера та сорту Gouais Blanc, який німці називають Weßer Heunisch. До 15 століття і той і другий уже давно вирощувались у долині Рейну. Головна подія у цій історії трапилась у 1716 році, коли аббат-бенедиктинець Фулда купив тут же зруйнований нещодавньою Тринадцятирічною війною монастир Йоханнісберг. За 5 років запущені виноградники були відновлені та засаджені виключно рислінгом. Тільки у 1720-21 роках його було висаджено 294000 лоз. Через деякий час Schloss Johannisberg перетворився у “новий чорний”, а в Рейнгау та Мозелі почався рислінговий бум. До кінця 19 століття рислінг став головним сортом у Німеччині та з перемінним успіхом залишається таким і зараз, за що, до речі, німецькі винороби його іноді недолюблюють (ніхто від них нічого іншого і не очікує).
Німці люблять порядок, тому поряд з назвою сорту шукайте на етикетках букви QmP – Qualitätswein Prädikat, що позначає категорію для найбільш якісних вин. Ця категорія розбита на групи за рівнем цукру, що вказує на більш ранній або пізній час збору. Чим пізніше, тим солодше. Традиційно, чим більше у вині цукру, тим більш престижним воно вважається. Позаяк найбільш якісним з класичної німецької точки зору (є і сучасна, орієнтована на сухі вина, про це далі) виявляється рислінг з найвищим рівнем цукру, а також заморожений та уражений благородною пліснявою, і в цьому є своя середньовічна логіка, адже цукор — кращий консервант. До речі, його вміст у грамах на літр можна подивитись на контретикетці.
Kabinett – найбільш сухий, і, як правило, найпростіший рислінг.
Spätlese – значить стан більш-менш повної зрілості винограду.
Auslese – добре визрілі грона.
Beerenauslese – “вибірковий збір ягід”, перезрілі та ботритизовані виноградини.
Eiswein – вино, ягоди для якого збирають з настанням перших холодів.
Trockenbeerenauslese – або просто ТВА, “вибірковий збір зів'ялених ягід” — тільки зовсім запліснявілі ягоди.
Резюме? Солодко, дуже солодко і ще солодше, але не забуваємо про фірмову кислотність, здатну зробити освіжаючим навіть сироп із вмістом цукру 200 г на літр. І так, тепер зрозуміло, чому у німців при таких-то багатствах проблеми зі збутом: для початку усе це потрібно вимовити продавцю у магазині. Орієнтація за кількістю цукру — не єдина, є ще і система VDP, де сухі вина, trocken, не вважаються менш якісними, ніж солодкі.
Австрійський рислінг у більшій мірі родом з Нижньої Австрії, з річкових долин Вахау, Кремсталь та Кампталь. Характерна риса — поєднання у букеті тонів абрикосів, персиків, екзотичних фруктів з мінеральними нотами. Австрійське винне законодавство схоже за побудовою з німецьким — і заплутано також не менше, від того і виникають альтернативні класифікації. Найбільш ефектна, мабуть, придумана у Вахау, де кращі вина позначають зображенням смарагдової ящірки на етикетці та називають smaragd. Зрештою, є і відмінність: рислінг тут буде швидше сухим, ніж десертним, тому що солодкі вина австрійці роблять з інших сортів.
Ельзас — також чудове місце для рислінгу. Тут він виходить з французьким присмаком, тобто уся ця історія з ТВА і “чим солодше, тим краще” зберігається, в на верхівці будуть вина, марковані як Sélections de Grains Nobles, тобто знову-ж-таки максимально солодкі, з винограду, ураженого благородною пліснявою, але і Grand Cru, як і у всій іншій країні, також має місце бути.
Ельзаський рислінг — певно, найкращий вибір для початківця: вина традиційно яскраві і фруктові. Що ж стосується Нового Світу, то тут рислінгу зовсім небагато: в Австралії, Новій Зеландії, штаті Вашингтон, трохи на холодному півдні Чилі, ЮАР.
А яким має бути совіньйон блан читайте у статті - http://harchi.info/blogs/san-ayt-j/yakym-maye-buty-sovinyon-blan.
Додайте свій коментар