Ззовні цей екзотичний фрукт нагадує щось із Юрського періоду, а його солодкуватий гнилосний запах може вас відлякати.
Втім джекфрут називають “чудом”, яке може врятувати мільйони голодуючих. Цей унікальний плід індійського хлібного дерева і насправді може принести багато користі.
Плоди джекфруту, або кануну - найбільші фрукти у світі. Один фрукт важить від 5 до 45 кг і містить сотні зерен, багатих на важливі для росту тіла елементи: білок, кальцій, калій і залізо. Цей загадковий фрукт родом з Південної та Південно-Східної Азії.
Джекфрут - національний фрукт Бангладешу, де його вважають другим за важливістю врожаєм після манго. Більшість людей, у яких є хоча б невеликі ділянки землі для саду або городу, саджають джекфрут: і фрукти, і деревина є дуже цінними.
Окрім споживання у їжу, у джекфруту є багато інших застосувань. Листя з його дерева можуть бути джерелом їжі для кіз та інших тварин. Кора дерева має помаранчевий колір і традиційно використовується для фарбування одягу монахів. Також дерева виробляють липку речовину, яку можна використовувати у якості клею. Деревину можна продати або використовувати як лісоматеріал.
Джекфрут дуже популяний у Бангладеші, але його уникають в Індії. Індія вважається батьківщиною цього фрукту, і він би міг нагодувати мільйони голодуючих. Кожний джекфрут має сотні маленьких жовтих фруктових цибулин, які містять дуже поживне насіння. Сам фрукт - якісне джерело вітаміну С, а його насіння багате на залізо, білок, калій і кальцій. У 100 г фрукту приблизно 100 калорій.
10-12 цибулин джекфруту зроблять вас ситим на півдня.
Його можна сушити і смажити, а також витискати сік. Один фрукт може стати повноцінним прийомом їжі для усієї родини. Стиглий фрукт м’який і соковитий, а нестиглий схожий на картоплю. Джекфрут нарощує популярність серед веганів і вегетаріанців. Якщо тушкувати нестиглий фрукт близько години, його смак і запах нагадує свинину.
В Азії з джекфруту навчились робити множину різних страв та інгредієнтів: каррі, печеню, чіпси, сік, борошно, морозиво і багато чого іншого. Проблема у тому, що фрукт може зберігатись усього декілька тижнів після збору врожаю, так що місцеве населення його висушує і консервує.
Джекфрут міцно увійшов у кухні населення В’єтнаму, Малайзії і Бангладешу, але Індія продовжує опиратись. 75% індійського врожаю джекфруту викидають. В Індії у цих плодів погана репутація: його вважають фруктом бідняків і не купують на ринках. Але і серед індійського населення є активісти, які популяризують фрукт через медіа та організацію тематичних заходів.
За попередніми підрахунками, повне використання одного дерева джекфруту може принести 150 доларів, якщо враховувати і фрукти, і кору, і клей. Ця сума становить більше половини середнього місячного доходу індійського робітника. До того ж джекфрут набагато простіше і дешевше вирощувати, якщо порівняти з кукурудзою або картоплею, адже його не потрібно саджати кожного року.
А що треба знати про голод розкаже стаття - https://harchi.info/blogs/san-ayt-j/shcho-treba-znaty-pro-golod.
Додайте свій коментар