У 1944 році 36 молодих чоловіків прийняли участь у "голодному” експерименті, який проводився доктором Анселем Кісом у місті Міннеаполіс, штат Міннесота. Про мету і хід Міннесотського експерименту читайте у першій частині статті - https://harchi.info/articles/minnesotskyy-golodnyy-eksperyment-chastyna-1. Про фізіологічні та психологічні зміни учасників експерименту читайте у частині 2 - https://harchi.info/articles/minnesotskyy-golodnyy-eksperyment-zminy-ta-naslidky-chastyna-2.
Період реабілітації
Після 6 місяців голодування учасники Міннесотського експерименту втратили майже ¼ маси свого тіла. Їх середня вага становила 52 кг.
Реабілітаційний період почався 29 липня 1945 року. Усіх учасників експерименту Кіс розділив на 4 підгрупи, які тепер стали отримувати на 400, 800, 1200 або 1600 калорій більше, ніж під час голодування. Він зробив це для того, щоб визначити оптимальну кількість калорій, яку слід споживати у період відновлення.
Деяким учасникам голодного експерименту Кіс давав вітаміни і білкові добавки, щоб подивитися, як це вплине на реабілітацію. Через декілька тижнів стало зрозуміло, що вони не мають жодного ефекту. Чоловіки, які споживали найменшу кількість калорій, не відновлювалися взагалі. Врешті решт, Кіс прийшов до висновку, що для того, щоб повернути організм до нормального стану, піддослідним слід споживати близько 4000 калорій на добу.
Закінчення експерименту
Голодний експеримент закінчився 20 жовтня 1945 року. Тепер його учасники тепер могли їсти все, що їм захочеться. Деяких з них Кіс попросив залишитися у лабораторії ще на кілька місяців для того, щоб спостерігати за ними у “період необмеженої реабілітації”. Він помітив, що молоді люди стали споживати від 5000 до 10000 калорій на добу. Протягом декількох місяців вони заявляли, що не можуть втамувати відчуття голоду, скільки б не їли.
Через 4 місяці після закінчення голодування, майже всі учасники Міннесотського експерименту повернулися до помірного споживання у 3200-4200 ккал на добу. Вони усі набули більшу масу тіла, ніж мали до початку експерименту, і дослідники відзначали, що “округлість форм стала домінантною ознакою” чоловіків, які вступили в експеримент худими і підтягнутими. Через 5 місяців їх лібідо повністю відновилося, серце стало нормального розміру, об’єм легень відновився до норми. У них не було жодних скарг, окрім задишки, яка з’явилася через зайву вагу. Навіть хороші манери учасників повернулися, усі стали більш доброзичливими.
Висновки
Повний звіт про проведення і результати Міннесотського експерименту Ансель Кіс опублікував у 1950 році. Це був величезна праця у двох томах під назвою “Біологія людського голоду”. До сьогодні він залишається найбільш повним науковим дослідженням наслідків голоду.
“Наш експеримент показав, що дорослі чоловіки не можуть отримати хоч якусь значну реабілітацію за 2000 ккал/добу. Більш правильні цифри - 4000 ккал, принаймні, на декілька місяців. Склад дієти є важливим, але якщо калорій надходить недостатньо, додатковий білок і мінерали не мають значення”. У подальших дослідженнях Кіс встановив зв'язок між раціоном людини і такими захворюваннями як інфаркт та високий рівень холестерину в крові і написав ще одну працю про середньоземноморську дієту, яка мала суттєвий вплив на світову дієтологію.
У звіті Кіса велика увага засереджена на тому, наскільки сильно змінюється наш фізичний і психічний стан від впливом нестачі їжі. Тим не менш, результати голодного експерименту також показали, що голод не чинить якийсь суттєвий і тривалий негативний вплив на здоров’я людини, тобто після повернення до нормального харчування, усі життєві показники з часом відновлюються.
Однак голодування впливає не тільки на фізичний стан, але й на соціальну поведінку людини. “Голодних людей не можна вчити демократії” - такий висновок Міннесотського експерименту .
Додайте свій коментар