У пуншу божевільне минуле. Рецепти напою настільки несхожі, що навіть може здатися: у цьому світі усе трохи пунш. І справа не у кількості інгредієнтів. І навіть не в географії.
Давайте дізнаємося, що саме із всього різноманіття напоїв, які називають пуншем, і є справжній пунш, а також дізнаємося дивні та цікаві факти з життя пуншу та його аналогів.
Поціновувач пуншу обов’язково скаже, що правильний пунш складається з 5 інгредієнтів. І матиме рацію, так. Але лише частково. Дивне місиво з бренді, гарячої води, цукру, лимонного соку і прянощів (за іншою версією, замість прянощів спочатку був чай) рятувало британських моряків від цинги та депресії в Ост-Індській компанії. Бренді було дуже мало, ось і доводилося розігрівати його та вигадувати коктейлі, щоб не зійти з розуму і хоча б трохи захмеліти (хоча деякі моряки стверджували, що все це придумали спеціально, щоб розбавити бренді). Про те, що paantsch на санскриті означає “п’ять”, більшість мабуть вже встигла прочитати у Вікіпедії.
Чому бренді, а не ром? Просто ром з’явився тільки у 18 столітті - не могли ж мореплавці чекати на нього 200 років.
Скрізь, де бували британські моряки, пунш готувався з того, що було під рукою. Відомий рецепт напою з бермудського острова Барбадос складався з 4 інгредієнтів: 1 частина лимонного соку, 2 частини цукру, 3 частини рому, 4 частини води. Це ж про нього, так: “One of Sour, Two of Sweet, Three of Strong, Four of Weak”.
Подача пуншу не змінювалася з часів Ост-Індської компанії. Сервіз по етикету: велика чаша punch bowl, у кращих будинках - з фарфору або срібла, у скромних - як мінімум блискуча, черпак з витонченою ручкою і багато-багато кубків для всіх учасників п’янства. Punch bowl, до речі, був чи не найпопулярнішим подарунком на весілля - у багатьох книгах для майбутніх домогосподинь 19 століття зустрічається рекомендація не купувати чашу самостійно, адже хтось з родичів обов’язково подарує. Краще купіть ще рому! Навіть попри таке тендітне ставлення, не слід думати, що чаші для пуншу використовували тільки для пуншу. Протестанти, наприклад, хрестили у них дітей. Але не в сидрі, як декілька століть тому.
Найпопулярніший журнал гумору та сатири у Великобританії, який існував з 1841 року до 2002 року, називався Punch. У ньому друкувався Чарльз Діккенс, який, до речі, віртуозно готував пунш на домашніх вечірках.
У 1930 три гавайських хлопці працювали у гаражі над новими фруктовими топінгами для морозива. Найбільш вдалий складався з 7 фруктів одночасно: яблука, ананасу, грейпфруту, апельсину, абрикосу, папайї та гуави (ну а чому б і ні?). Маленькі солодкоїжки купували морозиво не щодня, тому проявили винахідливість і розбавляли топінг водою. Уважним дорослим залишилося зробити те саме, але з горілкою та лікером. Правда, коктейль “Гавайський пунш” - це не класичний пунш, а, так сказати, adult version дитячого міксу.
Лихі 90-ті були не тільки у нас, а й, наприклад, у компанії Bubble Yum. Перепробувавши усі смаки та маркетингові стратегії, легендарна колись марка жуйки не витримувала конкуренції зі смаками нових брендів. А потім випустила жуйку “Гавайський пунш” і… затрималась ще майже на десять років.
Пунш робили скрізь, навіть у СРСР. Тільки це був не зовсім пунш. Точніше, кисло-солодкий або солодкий напій з 17-19% міцності, до складу якого входив етиловий спирт, вода, фруктово-ягідний морс і прянощі. Виробники рекомендували розбавляти його чаєм або газованою водою, втім так, ясна річ, майже ніхто не робив. Серед смаків користувався популярністю, наприклад, “Черемховий” пунш, а також “Жимолосний”, “Аличевий”, “Винний” з портвейном та коньяком, “Коньячний” з лікером, а також “Асорті (вітамінізований)” з шипшиною. Був навіть “Київський” з лимонною шкіркою і “Поліський” з журавлиною та чорною смородиною.
У скандинавських країн також є пунш - шведи, наприклад, називають його bål. А є місцеві лікери, які у тих же шведів чомусь називаються punsch. Хто ж знав, що автентичний пунш все-таки більше схожий на гоголівську паленку, ніж на шведський лікер.
У Джона Стейнбека у “Російському щоденнику” зустрічається viperine punch, він же пунш “Гадюка” - “їдка суміш горілки і грейпфрутового соку - чудова згадка про часи сухого закону”. Корейський пунш wachae взагалі готують з соку хурми, імбиру та кориці. Німці на Різдво подають Feuerzangenbowle - пунш з червоного вина і рому (ромом поливають цукрову голову і підпалюють над чашею з вином).
У Бразилії пуншем називають мікс білого вина і персикового соку. У Мексиці є 2 види пуншу: традиційний ponche на основі рому та agua loca (“божевільна вода”) - популярний серед студентів напій із безалкогольного фруктового напою, тростинного цукру та мескалю або текіли.
У США протягом останніх років популярний сидровий пунш - гарячий сидр з прянощами та медом. Експериментатори додають у напій кальвадос або яблучну наливку.
Додайте свій коментар