Україна офіційно приєдналася до Альянсу Slow food. Давайте дізнаємося, що це таке, чому це трапилось саме зараз і наскільки це важливо для української гастрономії.
Що це таке
Slow food є частиною соціального руху slow life, основна ціль якого - сповільнення ритму життя. У 21 столітті, коли Ілон Маск будує новий вид транспорту тільки тому, що його бісить стояти у заторах і він хоче дістатися з точки А в точку Б за 20 хвилин замість 3 годин (мова йде про Hyperloop, якщо що), є ще люди, яким стиль життя в дусі “швидше, вище, сильніше” явно не до душі.
Slow life - це альтернатива вічним дедлайнам, безкінечному поспіху та постійній зайнятості (а ви сьогодні працюєте після роботи?). Прихильники руху радять припинити спроби встигнути усе на світі та почати проживати кожний день - повільно і з насолодою.
Позбавитись від інтернет-залежності та більше приділяти уваги рідним. Не питати підказок у гугла, повернувши цим самим здатність думати. Не приймати спонтанні рішення і просто набути спокій у повсякденному житті. Slow food у цьому сенсі повністю відображає концепцію slow-руху, закликаючи ставитись до їжі вдумливо та з повагою.
Хто придумав
Поштовхом для slow-руху, як не дивно, став МакДональдс, який планували відкрити в центрі Риму у далекому 1986 році. Італієць Карло Петріні організував з цього приводу акцію протесту: люди, які зібралися біля будівлі Маку, тримали в руках тарілки з пастою та вигукували: “Ми не хочемо їсти фастфуд! Ми хочемо слоуфуд!”
Карло Петріні з однодумцями тоді заявили, що італійська кухня варта того, щоб насолоджуватися нею без поспіху та метушні. Причому “сповільнення їжі”, стверджували вони, повинно відбуватись абсолютно на всіх етапах: продукти потрібно вирощувати без стимуляторів росту, готувати їх потрібно усвідомлено та поетапно, після чого так же повільно насолоджуватися споживанням їжі. Поїдання бургерів і картоплі фрі на ходу в цю концепцію зовсім не вписувалося.
Ця акція стала початком руху slow food, який офіційно був створений у 1989 році. Його основна ідея полягає в тому, щоб отримувати максимальне задоволення від процесу на всіх етапах. І чим більше розтягується процес, тим більшу кількість задоволення у результаті ти можеш від цього всього отримати.
“У всьому світі фастфуд має однаковий смак. Спробуйте бургер з МакДональдсу в будь-якій точці світу, він скрізь один і той же. Ми ж за ту їжу, яка має свій власний смак.” - каже засновник руху slow food Карло Петріні.
Принципи slow food
Символ slow-руху - равлик, який повільно повзе по світу та пропагує 3 стовпи правильної їжі: смачно, чисто, чесно.
Смачно, згідно з принципами slow food - це свіжі, місцеві продукти. Продукти повинні бути обов’язково сезонні - тобто ніяких турецьких томатів або кабачків з Голандії.
Чисто у розрізі цінностей “повзучого равлика” означає, що всі ці продукти вироблялись методом, який не завдає шкоди навколишньому середовищу. Плюс якщо продукти локальні та сезонні - їх не потрібно довго транспортувати і зберігати, що в свою чергу також позитивно впливає на планету та екологію.
Правило “чесно” означає чесну ціну на всі ці продукти, яку встановлює безпосередньо виробник. Як результат - чесна ціна для покупця і чесний заробіток для виробника.
Slow food в Україні
В Україні slow-рух існує вже 15 років. Минулого тижня адепти руху вийшли з підпілля, презентувавши Український альянс Slow food.
“Головна ціль Альянсу - збереження продовольчого біорізноманіття, підтримка дрібних виробників, локальних продуктів і пов’язаних з ними гастрономічних традицій, - говорить ресторатор Вікторія Пархоменко. - Slow food існує в Україні з 2004 року, і нарешті ми запустили шеф-альянс slow food. Поки тільки 10 шефів, але до кінця року, надіюся, їх буде 100! Приєднатися до альянсу може кожен, хто розділяє та слідує принципам slow food”.
Зараз slow food представлено більше, ніж у 150 країнах світу та нараховує мільйони прибічників. Кухарів цей рух розглядає як послів усвідомленого харчування, які закладають моду на підтримку місцевого виробника.
В Україні першими такими послами окрім Вікторії Пархоменко стали Даша Малахова, Юрій Ковриженко, Віктор Титов, Богдан Михайлов, Ігор Мезенцев і Лариса Титикало. Усі вони беруть на себе зобов’язання підтримки місцевих продуктів і фермерів через меню своїх ресторанів та у своїй громадській діяльності.
“Ми хочемо підтримати вітчизняного виробника, хочемо показати, що місцеві продукти - це круто. І що їсти їх потрібно вдумливо і з насолодою, а не просто закидати їжу до рота.” - говорить Даша Малахова.
За словами шефа Юрія Ковриженко, завдання кухарів - підтримувати місцевих виробників: “Купуючи продукти не у промислових гігантів, а у фермерів та невеликих локальних виробників, ми можемо вивести наш агропромисловий комплекс на абсолютно новий рівень”.
Ковриженко підтримує сировар і фромаж’є Ольга Терницька, яка вже багато років вишукує унікальні види крафтового сиру по всій Україні. “Локальний сир відрізняється від промислового. Там зовсім інші технології виробництва, інші умови зберігання. Локальний продукт набагато різноманітніший, і він завжди різний - тому що це ручна робота”.
“Slow food - це свідомий вибір смачних, чистих і чесних продуктів, це побудова короткого ланцюга виробник-споживач, - говорить лідер руху slow food в Україні Юлія Пітенко. - Такий ланцюг дозволяє створити чесну ціну на продукт і максимально зберегти його якість. Ми вважаємо, що їжа повинна вироблятися не тільки в екологічно чистих умовах, а й не завдаючи шкоди навколишньому середовищу, тваринному світу і життю суспільства”.
А ось готувати з локальних продуктів страви національної кухні зовсім не обов’язково. “Кухня може бути будь-яка, не лише українська. Головне - місцеві сезонні продукти. Тому що своє, місцеве - це завжди найсвіжіше. А значить, найкраще”, - впевнена Юлія Пітенко.
Додайте свій коментар