Бум на азійську їжу не припиняється. В Україні кожного місяця відкривається по декілька закладів, які пропонують різні страви сходу - від рису з локшиною до… До речі, що нам відомо про азійську кухню окрім рису та локшини?
Світ азійської їжі величезний і не обмежується вермішеллю, яку обсмажують у глибокій пательні у соєвому соусі і з якимись добавками. І рисом з морепродуктами також не обмежується. В азійській кухні є багато страв, які не так популярні, але які просто необхідно спробувати, якщо ви вважаєте себе гурманом.
Давайте дізнаємося, що є в азійській кухні, окрім локшини та рису.
Дімсами
Це не одна конкретна страва, а загальна назва легких традиційних закусок, які за китайською традицією подають до столу разом з горнятком чаю пуер. Таке чаювання зазвичай організовують до обіду. В Азії немає культу сніданків, як, наприклад, у Європі, а ось традиції чаювання до обіду тут дуже шанують.
У Південному Китаї навіть поширені спеціальні дімсамові ресторанчики, в яких у першій половині дня можна здійснити традиційне ранкове чаювання, поласувавши дімсамами. Зрештою, зовсім не обов’язково їсти дімсами з чаєм і тільки до обіду. Закуски цілком можуть бути самостійною стравою, і, якщо ви з’їсте їх на вечерю, ніхто вас за це не осудить.
Можете зупинити свій вибір на приготованих на пару сью май зі свининою та грибами шиітаке, хар гау з креветками і чіу чао зі шпинатом та тофу. Також дімсами можуть бути і смажені: наприклад, вонтони з куркою (чимось схожі на смажені хінкалі) і смажені спрінг-роли (млинці з рисового борошна) з різними начинками - куркою та грибами або креветками.
В’єтнамський суп Фо Бо
Якщо вдуматися, то фо - це теж локшина, тільки у бульйоні. Але, попри загальноприйняту думку, фо бо - це не загальна назва усіх супів з рисовою локшиною. Фо - це суп, так. А ось приставки у нього бувають різні: фо бо - це суп з яловичиною, фо га - з куркою, фо ка - з рибою. У приготуванні фо є декілька нюансів, яких потрібно беззаперечно дотримуватися.
По-перше: бульйон для фо завжди яловичий. Для його приготування яловичі кістки, хвіст, пашину, цибулю, імбир і спеції (кориця, бадьян, чорний кардамон, насіння кінзи, фенхелю і гвоздика) виварюють мінімум вісім годин. За рахунок цього бульйон стає дуже насиченим.
По-друге: м’ясо або рибу у суп додають окремо, при сервіруванні. Яловичину, як правило, кладуть у гарячий бульйон напівготовою, вона доварюється уже у бульйоні. А риба може бути як обсмажена у клярі, так і сира у вигляді фрикадельок.
По-третє: при подачі фо обов’язково сервірують різними добавками. В’єтнамські страви часто подають з в’єтнамським базиліком, м’ятою, лаймом, паростками бобів, свіжим перцем чилі, кінзою і різними соусами - наприклад, рибним або гострим шрірача.
А як готують фо бо читайте тут - https://harchi.info/blogs/san-ayt-j/gotuyemo-vyetnamskyy-sup-fo-bo.
Том ям
Ще один популярний суп азійської кухні, національна страва Лаосу і Таїланду. Цей кисло-гострий суп на основі курячого бульйону з креветками, куркою, рибою і морепродуктами також дуже популярний у Малайзії, Сингапурі та Індонезії. Правда, у цих сусідніх країнах, а також у ресторанах по всьому світу, назва “том-ям” широко використовується для позначення усіх тайських гострих супів, які насправді можуть сильно відрізнятися від оригіналу.
У Таїланді і Лаосі том-ям означає загальну назву кисло-гострих супів. А для більш точної назви у кінці додають вид м’ясу або бульйону. Том-ям-кай - це суп з куркою, том-ям-тхале - з морепродуктами, том-ям-кай-нам-кхон - з куркою на кокосовому молоці, тощо.
Рамен
Це японський суп, до складу якого входить наваристий бульйон, пшенична локшина і різні додаткові інгредієнти. Різновидів рамену у Японії мільйон, його подають як і в ресторанах високої кухні, так і на точках вуличної їжі. Основні принципи відмінності рамену - локшина і бульйон.
Локшина рамен буває різної форми, а також відрізняється по довжині. Вона може бути товстою, тонкою або стрічкоподібною, прямою або хвилястою. Бульйони ж варять як на курці, так і на яловичині та свинині.
Як готують рамен читайте тут - https://harchi.info/blogs/san-ayt-j/ramen-na-obid.
Спрінг-роли
Це типова азійська їжа, характерна для японської, сингапурської та індонезійської кухні. У Китаї цю страву роблять напередодні Нового року, відомого як “свято весни”. Звідси, власне, і назва ласощів. Із вигляду це такі млинці з прозорого рисового тіста з різними начинками: можна загортати у млинець м’ясо, рибу, морепродукти, локшину, а також овочі і фрукти.
Неми
Це те ж саме, по суті, що і спрінг-роли, тільки обсмажені у фритюрі. Із вигляду вони схожі на звичайні смажені млинці, тільки маленького розміру (рисовий папір, з якого готують неми, круглий і невеликого діаметру). Звична начинка немів - свинина з овочами, а також курка і креветки.
Бао-бургери
Це ті самі бургери з булочкою-альбіносом. Насправді таємниця білосніжного кольору тіста у способі приготування булки. Для бао-бургера використовують парову булочку, приготовану за старовинними традиційними рецептами Китаю. Парова булочка на смак більш м’яка і ніжна, а також вона чудово всотує смаки своєї начинки. У якості начинки може бути як м’ясо та риба, так і, наприклад, тофу.
Цзяоцзи
Це китайські пельмені. І хоча називаються вони пельменями, за виглядом і розміром вони більше нагадують вареники. Начиняють їх частіше всього сумішшю із м’яса та овочів (як правило, це свинячий фарш з капустою). Подають таку страву зазвичай з соусом із оцту, соєвого соусу та подрібненого часнику.
Гьодза
Ще один вид пельменів, на цей раз у японській кухні. Спочатку так називали китайські смажені пельмені цзяоцзи, але страва так припала до смаку японцям, що вони почали її вважати своєю. До того ж японці вдосконалили смак цзяоцзи, додавши свої інгредієнти.
У Японії гьодза їдять виключно у смаженому вигляді, тоді як у більшості культур пельмені частіше їдять вареними або разом з супом. Найпопулярніші гьодза - які-гьодза, смажені у невеликій кількості олії. Під час смаження у пательню додають воду, яка випаровується у процесі приготування. Начинка у гьодза не обов’язково повинна бути м’ясною. Окрім м’яса, у тісто кладуть овочі, морепродукти і навіть фрукти.
Пянсе
Страва представляє корейську кухню. Це такі парові пиріжки із дріжджового або гречаного тіста з начинкою із м’яса та капусти. Цікаво, що страва хоч і корейська, однак назву “пянсе” придумали у Далекосхідному регіоні Росії, де дуже поширеною є азійська їжа. У Кореї ці пиріжки називають ванманду, що у перекладі означає “королівська кльоцка” або “королівський пельмень”. Ця страва згадується у Чанпумданчжа - так називається перелік страв королівського столу, який ведеться з 1300-х років. Тобто парові пиріжки у Кореї - королівська їжа.
А ось на Далекому Сході ці пиріжки їдять у якості фастфуду, корисного, до речі, оскільки пиріжки готують на пару, а не у величезній кількості олії.
Кімчі
Ще одна страва корейської кухні, яку можна знайти у наших закладах. По суті, це звичайні квашені овочі з гострою приправою - червоним перцем, зеленою цибулею та цибулевим соком, часником та імбирем. Часто корейці квасять у такому маринаді пекінську капусту - її готують у цілому вигляді, квасячи цілі суцвіття. Також можуть квасити редьку, листя кольрабі, редису, а також огірки, баклажани та інші овочі.
У Кореї кімчі вважається основною стравою, а самі корейці вважають цю страву дієтичною і стверджують, що щоденне споживання кімчі сприяє розчиненню жирових відкладень.
Додайте свій коментар