Вина з деяких сортів винограду пахнуть у келиху сильніше за інші, зазвичай такі сорти називають ароматичними. Винні сноби ароматичні сорти не люблять, вважаючи їх занадто очевидними, недостатньо тонкими. Втім, немає нічого поганого, якщо вино яскраво пахне трояндами.
Усі троянди світу
Багато хто щодо таких сортів, як гевюрц, каже, що “вино не повинне пахнути трояндами”. І така реакція багато що пояснює: тому за гевюрцем і закріпився статус вина для початківців. Ці квіткові тони не можуть не зачаровувати, але чи завжди нам подобається, коли нам однозначно нав'язуються — а саме так, на думку більшості, і відбувається з гевюрцем. Втім, усе набагато цікавіше, ніж здається.
Географія
Гевюрц — європейське вино старої школи. Його також роблять і в інших, не менш чудових винних точках планети — в ЮАР, трохи у Чилі, в Австралії і Тасманії, у штаті Вашингтон. У Новій Зеландії сорт знайшов свою другу батьківщину задовго до того, як новозеландські винороби у масовому порядку перекинулись на совіньйон блан. Більше того — на самому початку ери новозеландського виноробства, тобто у 70-х, тут це був головний білий сорт. Спочатку тутешні етнологи чомусь вирішили, що краще всього їм орієнтуватись на Німеччину і сорти німецького походження, про що згодом пошкодували. Але перша і головна асоціація, яка зазвичай виникає при згадці гевюрцтрамінера — Ельзас.
Ельзас — місце сили для гевюрца, тільки тут його образ являється світу у свій своїй прямій та очевидній яскравості. Багато у чому це відбувається завдяки особливому відношенню до сортів: їх тут не прийнято змішувати з іншими у одному вині і окремий виноградник буде майже завжди засаджений виноградом виключно одного сорту. Кращі вина виробляються з Grand Cru, досить давніх, таких як Brand, Kessler, Sporen, Schoenenbourg. А потім уся ця історія плавно перетікає у верхню течію Рейну і стає остаточно німецькою. Головна відмінність ельзаського гевюрца від гевюрца Пфальцу — сухі вина з Ельзасу зустрічаються набагато частіше.
Трамінер і гевюрцтрамінер
Окрема розмова — гевюрц в Італії: Трентіно, Альто-Адідже, тобто якнайдалі на північ. Тут важливо не забувати, що ці землі, тобто Südtirol, які зараз вважаються італійськими, ще 100 років тому були частиною Австро-Угорської імперії (звідси. До речі, і гевюрц Чехії, Словаччині, Словенії, Трієсті та Хорватії). Тобто, по суті діла, усе це частина приблизно однієї і тієї ж невеликої локальної змови. Саме Зюдтіроль претендує більше за інших офіційним порядком на звання батьківщини сорту, оскільки тут знаходиться давня Трамін.
Однак не все так просто: сорт трамінер, який тут вирощується — генетично не зовсім те саме, що гевюрцтрамінер, тобто “трамінер ароматний”. Це різні сорти. Але і це ще не все. В Австрії, наприклад, на відміну від Італії, трамінер — це якраз гевюрцтрамінер і є. Позаяк патріотично налаштовані ельзасці на італійців уваги не звертають і вважають гевюрцтрамінер своїм автохтоном, тобто сортом, що народився саме тут, тим більше, що вирощується він тут приблизно з глибокого середньовіччя, перша згадка про щось схоже на гевюрц датована 1000 роком.
З їжею
Зазвичай серед основних недоліків вина з гевюрца — недостатньо велика кислотність. Насправді, порівняно з рислінгом вона не така вже і велика, але явно достатня для того, щоб витримувати важкі сири типу мюнстера, копчену рибу, а також чисельну родину ельзаських шукрутів.
Окрім згаданих троянд, а також лічі та персиків, у його букеті також можна знайти аромати грейпфрутової та лимонної цедри, лемонграсу, бергамоту, меду, лугових трав, кондитерських прянощів. Солодкий гевюрц і штрудель — класичне ельзаське поєднання.
Сухий молодий гевюрц завдяки своєму пряному характеру відмінно поєднується зі східною кухнею, як з китайською, так і з японською. Справа доходить до того, що деякі винороби Ельзасу роблять молоді вина за участі гевюрца спеціально для супроводження суші та сашимі.
Солодкавість і аромат
Що відрізняє солодкий гевюрц від несолодкого, окрім власне рівню цукру? У букеті “більш простого”, сухого гевюрца ми, скоріш за все, знайдемо більше базових ароматів сорту, тобто троянд, лічі, а також “зелених” ароматів квітів і трав. У букеті ж більш солодкого буде більше тонів меду, сухофруктів, та й загалом він буде складнішим — звісно, коли візріє.
А про поширені помилки у споживанні вина читайте у статті - http://harchi.info/blogs/san-ayt-j/ne-istyna-v-vyni-poshyreni-pomylky-spozhyvannya.
Додайте свій коментар