Лікувальне харчування

Лікувальне харчування, також відоме, як дієтотерапія, є науково обґрунтованою системою організації харчування, що полягає у вибірковому використанні окремих продуктів харчування та їх поєднань у лікувальних цілях.  Лікувальне харчування є одним із найважливіших і, як показує практика, високоефективним лікувальним фактором, який володіє різнобічною лікувальною дією.

Дієтотерапія має бути обов'язковим компонентом комплексного лікування хворих, застосовувати її варто при усіх хворобах. Досить часто лікувальне харчування дає хороші результати у тих випадках, коли інакші методи є неефективними. Також, дієтотерапія є надійним засобом профілактики загострення хронічних хвороб, важливою складовою реабілітаційних програм, засобом попередження переходу хвороби у хронічну форму.

Механізми лікувальної дії дієтотерапії

Ефективність лікувального харчування при тому чи іншому захворюванні визначається такими факторами як: кількісні та якісні пропорції продуктів харчування і поживних речовин, енергетична цінність раціону, фізичні властивості їжі, лікувальні якості окремих продуктів, режим харчування.

Достатньої ефективності дієтотерапії можна досягти лише за рахунок максимальної збалансованості основних поживних речовин у раціоні харчування, а також, врахування хвороботворних механізмів захворювання і стану ферментативних систем організму. У основі лікувального харчування лежать принципи збалансованого харчування, що враховує фізіологічні потреби здорового організму в енергії та поживних речовинах, залежно від статі, віку, роду діяльності та інших характеристик. При цьому, до раціону хворого вносяться корективи, відповідно до особливостей, механізмів протікання та розвитку, стадії захворювання, а також, характеру обміну речовин.

Засобами дієтотерапії забезпечуються:

1. Нормалізація обміну речовин.
2. Щадіння хворих органів або систем.
3. Покращення функції уражених органів або систем.
4. Стимуляція репаративних запальних процесів.
5. Зміцнення імунної системи.
6. Нормалізація роботи регуляторних систем організму.
7. Підсилення ефективності інших факторів лікування.

При застосуванні лікувального харчування потрібно врахувати багато факторів, таких як: вибір продуктів для раціону, особливості їх хімічного складу, кількісні пропорції окремих продуктів та поживних речовин, способи їх кулінарної обробки, ступінь механічного подрібнення, режим прийому їжі, калорійність раціону тощо. Інакше, дієтотерапія може лише поглибити стан захворювання і зробити неефективними інші засоби лікування.

Сучасні принципи лікувального харчування передбачають:

1. Збалансованість раціону - тобто, повне забезпечення організму хворого білками, жирами, вуглеводами, вітамінами та мінералами.
2. Відповідність хімічного складу їжі функціональному стану ферментних систем організму, які відповідають за засвоєння їжі.
3. Щадіння пошкоджених хворобою ферментних систем організму шляхом введення або виключення окремих харчових факторів.
4. Адаптацію до потреб хворого кратності прийому їжі, а також, її кулінарної обробки.

Лікувальне харчування може бути єдиним методом лікування (наприклад, у випадку спадкових порушень засвоєння організмом окремих продуктів та поживних речовин) або одним із основних методів (захворюванні нирок, органів травлення, ожирінні, цукровому діабеті). Також, дієтотерапія використовується як фон, для підсилення дії інших видів лікування та попередження прогресування і ускладнення хвороби.

Основні принципи лікувального харчування

Дієтотерапія  повинна забезпечити організм хворої людини потрібною кількістю енергії. При визначенні калорійності дієтичного раціону, окрім віку та статі необхідно врахувати такі фактори як: характер захворювання (наприклад, при ожирінні потрібно обмежити споживання висококалорійних продуктів - тваринних жирів та легкозасвоюваних вуглеводів, а при туберкульозі легень, навпаки, збільшити їх кількість); тяжкість стану та режим хворого (постільний, напівпостільний, активний тощо).

Лікувальне харчування обов'язково повинне бути збалансованим  та усебічно повноцінним, із врахуванням потреб організму хворого у основних поживних речовинах. Тому, потрібно взяти до уваги такі обставини:

1. Одностороння сувора дієта не може бути довготривалою, оскільки це загрожує дефіцитом поживних речовин у хворому організмі, що, в свою чергу, негативно вплине на протікання хвороби. Лікувальну дієту потрібно поступово розширювати.
2. Хворий організм потребує більшої кількості вітамінів, оскільки хвороба призводить до їх дефіциту внаслідок поганого їх всотування та підвищеного розпаду.
3. Дефіцит поживних речовин у організмі хворого, що виникає через негативні побічні ефекти лікування (зокрема, антибіотиками).

Вибір лікувальної дієти має здійснюватися із врахуванням характеру основного захворювання, стадії хвороботворного процесу, наявності ускладнень та супутніх захворювань, тяжкості стану хворого. Також, потрібно звернути увагу на стан органів травлення та стан обміну речовин, порушення яких часто виникає при різних захворюваннях. Це досягається цілеспрямованим призначенням тієї чи іншої кількості поживних речовин, підбором продуктів, методів кулінарної обробки та режиму харчування.

У рамках дієтотерапії потрібно використовувати суворо визначений набір продуктів. Для кожної лікувальної дієти передбачені списки заборонених або обмежених продуктів, залежно від характеру та стадії захворювання, і також, введення до раціону продуктів, які володіють лікувальними властивостями. Наприклад, обмеження кількості кухонної солі та рідини при гіпертонічній хворобі або вуглеводів при цукровому діабеті.

Склад раціону та режим харчування лікувальної дієти завжди мають бути підлаштованими до застосовуваної фізіотерапії та лікувальної фізкультури. Не варто забувати і про особисті вподобання або переносимість (непереносимість) тих чи інших продуктів.

При застосуванні лікувального харчування апетит хворого завжди потрібно стимулювати, адже саме він є головним показником якості процесів травлення. Для цього їжа має мати хороший смак, запах, колір та консистенцію, гарне сервірування. Також, у стравах можна використати природні збудники апетиту - кріп, петрушку, селеру тощо.

Продукти для приготування страв повинні бути якісними, свіжими та екологічно чистими, сама їжа повинна зберігатися та готуватися в ідеальних санітарно-епідеміологічних умовах. При цьому, спосіб кулінарної обробки має максимально зберігати поживну цінність продуктів.

Дієтотерапія передбачає дотримання принципів механічного, хімічного та температурного щадіння ураженого органа або системи.

Врешті-решт, чи не найважливішим моментом лікувального харчування є суворе дотримання правил режиму харчування, які передбачають:

1. Регулярний прийом їжі у конкретно визначені, однакові кожного дня години.
2. Мінімум чотириразове харчування протягом доби. Для хворих із захворюваннями серцево-судинної системи або органів травлення - п'яти- або шестиразове. Таке харчування стимулює виділення шлункового соку та жовчі.
3. На вечірні години (17:00-18:00) повинно припадати не більше 25% добового раціону. Жирна, пряна їжа або великі порції є дуже небезпечними у якості вечері.

Лікувальні столи за М. І. Певзнером

У всіх лікувально-профілактичних та санаторно-курортних закладах користуються номерною системою дієт, розробленою та запропонованою М. І. Певзнером, які називаються, також, дієтичними або лікувальними столами. Деякі з них мають декілька варіантів, які застосовуються залежно від стадії та особливостей протіканні тієї чи іншої хвороби. Номерна система дієт забезпечує індивідуальне лікувальне харчування людей з різними захворюваннями. При поєднанні у хворого декількох захворювань, які потребують дієтотерапії, призначається харчування із дотриманням принципів декількох потрібних дієт.

• Дієта №1 - застосовується при виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки на стадії затухаючого загострення та компенсації; хронічний гастрит із вираженими диспепсичними явищами (печія, відрижка), підвищеною кислотністю шлункового соку.

• Дієта №2 - хронічний гастрит із секреторною недостатністю у період загострення захворювання та превалювання порушень роботи кишківника; хронічний ентероколіт поза загостренням.

• Дієта №3 - порушення моторної функції кишківника, що супроводжується закрепами.

• Дієта №4 - застосовується при усіх випадках подразнення шлунково-кишкового тракту, що супроводжується розладами діяльності кишківника.

• Дієта№5 - хронічні захворювання печінки та жовчного міхура поза періодом загострення.

• Дієта№6 - подагра, сечокислий діатез.

• Дієта№7 - захворювання нирок у фазі одужання та поза загостренням.

• Дієта №8 - застосовується при ожирінні.

• Дієта №9 - цукровий діабет.

• Дієта №10 - захворювання серця та судин.

• Дієта №11 - застосовується при захворюваннях легень.

• Дієта №12 - розлади нервової системи.

• Дієта №13 - гострі інфекційні хвороби.

• Дієта №14 - при фосфатурії та оксалатурії.

• Дієта №15 - різноманітні захворювання, які не потребують спеціальних лікувальних дієт, та проходять без порушень травлення; у період одужання та переходу до звичайного харчування після дієтотерапії.