До вашої уваги підбірка історій про улюблені десерти для закоханих у безе та еклери.
Макарон
Десерт з яєчного білка, цукру та меленого мигдалю, згідно з деякими даними, з’явився в Італії у епоху Відродження, а згідно з іншими - у Франції, куди Катерина Медічі у 16 столітті привезла з собою кондитера з Апеннінського півострова. У будь-якому випадку спочатку десерт представляв собою печиво, не з’єднане кремом або варенням. Сучасного вигляду ласощі завдяки кондитерам Ladurée, які і ризикнути змінити звичну рецептуру макарон.
Еклер
Десерт з’явився на початку 19 століття завдяки кухарю Марі-Антуану Карему, який винайшов сучасне заварне тісто. Ласощі мали величезний успіх у французької знаті та з’їдались за лічені секунди - буквально зі швидкістю блискавки. Саме тому десерт і назвали “еклером”, віл французького éclair (блискавка). До речі, вважається, що ідеальна його довжина - 14 сантиметрів, а крем, як і тісто, повинен бути заварним.
Мафін
Мафіни спочатку з’явились в Англії 9-10 століття: тоді десерт мав вигляд хлібця та готувався з обрізків тіста, які залишилися після приготування основної їжі. Подавали страву з варенням або медом. І хоча в Англії мафіни користувалися популярністю, світову славу вони здобули після того, як стали користуватися успіхом у США в кінці 19 століття. Високий американський ритм життя потребував швидких у приготуванні страв (у тому числі десертів) - і мафіни тут прийшли на виручку. Ну а після перемоги у США ласощі продовжили свій тріумфальний парад по планеті завдяки популяризації кав’ярень, у яких вони чудово продавалися.
“Картопля”
Один із головних десертів Радянського Союзу з’явився насправді не в СРСР, а в Фінляндії. Згідно з кулінарною легендою, одного разу дружині відомого фінського поета Йохана Рунеберга потрібно було терміного приготувати частування для гостей, однак вдома практично нічого не було. Тоді вона зібрала крихти вчорашніх коржів, родзинки, і з’єднала все це за допомогою в’язкого варення. Гості були у захваті, а дружина тим більше, адже вона знайшла такий елегантний вихід з ситуації. У Радянському Союзі по причині нестачі продуктів у 1920-ті роки десерт став користуватися особливих успіхом та завоював серця мільйонів людей.
Тірамісу
Хоча італійці наполягають на тому, що цей десерт з’явився ще у 17 столітті з нагоди візиту у Сієну відомого прихильника солодкого Козімо III Медічі, реальність трохи інакша - вперше тірамісу приготували у 1960-1970-х роках внаслідок експериментів кондитерів. У перекладі з італійської назва десерту переводиться як “збадьори мене” - через свою калорійність, а також використання кави у якості одного з його основних інгредієнтів.
Безе
Безе (або меренга) є одним із найпростіших та досить швидких у приготуванні десертів. Є 2 варіанти походження ласощів: згідно з першим, десерт придумав кондитер Гаспаріні з швейцарського міста Майринген (звідси і назва “меренга”), згідно з другим, батьківщиною безе (від французького baiser, що означає “поцілунок”) є Франція. Саме у цій країні рецепт десерту вперше згадується у звичному нам вигляді - у кулінарній книзі Франсуа Массіала, виданій у кінці 17 століття.
Шоколадна плитка
Індіанці майя та ацтеки протягом багатьох віків споживали холодний напій, зроблений з мелених та смажених какао-бобів, змішаних з водою. Він був гірким і дуже поживним. Колоніалісти привезли цей напій у Європу та, звісно, зробили його солодким. На початку 19 століття голландець Конрад ван Гутен запатентував технологію отримання масла какао, що було необхідно для створення плиток шоколаду. Ну а в кінці того ж століття був винайдений і спосіб додавання у нові ласощі сухого молока - це поклало початок виробництву молочного шоколаду.
Пудинг
Істинний символ англійської кухні, пулинг спочатку не був солодкою стравою і готувався із м’яса з додаванням сухофруктів, які використовувались у якості консерванту. У такому вигляді він проіснував до 18-19 століття, коли технічний прогрес дозволив поступово відмовитись від подібного способу робити зимові заготовки. Тоді у пудинг стали додавати багато різних інгредієнтів, від горіхів до цукру і найбільш екзотичних спецій, які привозили в Англію з усіх куточків величезної британської імперії. Саме тому пудинг і було прийнято вважати символом могутності країни.
Млинці
Однією з головних страв у слов’янській кухні завжди вважались млинці. Вперше у літописах про них згадується ще у 9 столітті, і це недивно, адже млинці не потребують ніяких особливих інгредієнтів: потрібно тільки борошно і вода (або молоко). Цікаво, що спочатку страву називали “млин”, від слова “молоти”. Млинці слугували фактором, який об’єднував бідних і багатих людей, оскільки їх їли у величезних кількостях і ті, й інші. Правда, хтось їв їх пустими, а хтось з різними начинками - м’ясом, рибою, медом, варенням і домашнім сиром.
Чізкейк
Якщо ви думаєте, що модний десерт з’явився недавно, то ви помиляєтесь. Батьківщиною чізкейку можна вважати Давню Грецію, де вперше згадується “прародич” цієї страви, сирний пиріг. У ті часи, як писав лікар Аеджиміус, десертом по причині його калорійності часто харчувалися спортсмени. У спадок від Давньої Греції чізкейк дістався Риму, де його справжнім фанатом був Юлій Цезар, а таким же чином потрапив і в Англію, а через неї - в Америку, колонію Великобританії. Світову славу десерт отримав саме завдяки США, де кондитери зробили чізкейк невід’ємною частиною меню численних кав’ярень.
Додайте свій коментар