Статті

Що таке жирофобія

Багато людей прагне схуднути та позбутися жиру, вважаючи, що краще мати меншу вагу. Уникати ярлика “жир” — це мета, яка є досить популярною у сучасній культурі. Однак, у прагнення тотального контролю ваги може бути зворотній бік, на який мало хто звертає увагу. Хоч мета досягти певного розміру може здаватися досить невинною, вона ризикує перерости у так звану жирофобію, яка потягне за собою нездорові підходи до харчування, які завдадуть шкоди фізичному та психічному здоров’ю.

Жирофобія — це неявна та явна упередженість людей з надмірною вагою. яка ґрунтується на почутті провини та передбачуваній моральній невдачі. Зайва вага та/або жир досі вважаються чимось ганебним. Зовсім недавно внутрішній зв’язок між жирофобією чи менталітетом анти-жиру та іншими формами дискримінації, зокрема за расою, класом, статтю, тощо, був висвітлений безліччю ЗМІ із закликом пропагувати орієнтовану на здоров’я точку зору на тіло.

Давайте спробуємо краще розібратися у тому, що ж таке жирофобія і як вона може вплинути на здоров’я.

Чоловік з пивом

Що таке жирофобія

Страх жиру — це внутрішній страх мати зайву вагу чи не відповідати загальноприйнятим стандартам краси, який може проявлятися різними способами.

Цей термін скоріше говорить про те, що людина має упередження щодо себе чи тих, хто візуально має більше жиру, ніж вважається прийнятним. Ця межа може бути дуже суб’єктивною: іноді упереджене ставлення проявляється більш відкрито, в інших випадках ця форма упередженості проявляється через пасивну мікроагресію.

Жирофобія може бути очевидною, наприклад, у вигляді присоромлення жиру чи залякування. Хоч часто вона проявляється більш тонко, наприклад, коли хтось коментує, як певний одяг змушує вас виглядати худішим чи робить комплімент щодо схуднення.

Люди їдять

Взаємозв’язок між жирофобією та упередженням щодо ваги

Негативне ставлення людей до зайвої ваги, на жаль, не просто впливає на людину, яка дотримується цих переконань і думає таким чином.

Упередження щодо ваги — це упереджене ставлення до товстих людей, разом із переконанням, що бути товстим — це моральний недолік чи показник відсутності особистої відповідальності. Сучасне суспільство прийняло негативні переконання, що люди з зайвою вагою чи ожирінням ліниві, безвідповідальні та не мають самодисципліни, хоча генетичні, соціально-економічні та екологічні фактори відіграють не останню роль у розвитку ожиріння.

Результати огляду та мета-аналізу, опубліковані в Obesity, показують, що медичні працівники демонструють неявну упередженість щодо ваги. Зокрема, велика кількість лікарів, медсестер, дієтологів, психологів, фізіотерапевтів, ерготерапевтів, логопедів, ортопедів і фізіологів мають неявне та/або явне упереджене ставлення до людей, які, як вважається, мають зайву вагу чи ожиріння.

Упередження щодо ваги викликає дедалі більше занепокоєння, оскільки за останнє десятиліття вона зросла на ⅔. Дослідження свідчать про те, що таке ставлення приводить до негативних наслідків для фізичного та психологічного здоров’я цієї групи населення.

Наприклад, через цю притаманну упередженість тільки 10% людей з ожирінням звертаються за медичною допомогою. Це змушує решту самостійно шукати варіанти вирішення проблеми, часто у вигляді модних дієт, пігулок чи інших шахрайств, які продають інфлюенсери без належної освіти щодо лікування ожиріння.

Відчуття упередженості щодо ваги підвищує загальний стрес та знижує якість життя людини. Постійні накази лікаря схуднути чи відмова у певному лікуванні та процедурах, поки людина не схудне — погіршує якість обслуговування людини та може зашкодити їй проходити регулярні огляди і дотримуватися показів.

Люди бігають

Показник на вагах — не міра здоров’я

Багато хто практикує зважування, вимірювання зросту, а потім обчислення індексу маси тіла. Значення ІМТ показує, до якої групи класифікації ваги належить людина: нормальна, недостатня чи надмірна вага.

Втім, покладатися тільки на індекс маси тіла неправильно, оскільки цей показник базується на таблицях страхування життя у 1930-х і 40-х роках. Він не є науково обґрунтованим і не враховує расові/етнічні чи гендерні відмінності та варіації та типом/складом тіла.

Індекс маси тіла ніколи не був призначений для вимірювання здоров’я, і все ж медична система використовує його як індикатор того, наскільки людина здорова чи може бути. Це є проблемою, оскільки надмірно підкреслює зв’язок між вагою та здоров’ям. Окрім того факту, що ІМТ не розрізняє вагу жиру та м’язів, він також нічого не говорить про те, що відбувається всередині тіла.

Можна бути товстим і мати гарне здоров’я, так само, як бути худим і мати багато захворювань. Є багато інших показників, які дають повну картину стану людини, їх і варто брати до уваги. Наприклад, артеріальний тиск, рівень холестерину та рівень цукру у крові. Тим паче, що такі аспекти життя, як доступність медичної допомоги наявність свіжої їжі, соціальні зв'язки, гарне оточення, відсутність стресу, якісний сон та загальна генетика, також мають важливе значення для здоров’я людини.

Людина їсть бургер

Хоч культура дієт і схуднення навчила мозок багатьох людей вірити, що тіло, як у знаменитостей, яких ми бачимо на великих екранах — те, що чого слід прагнути заради здоров’я і благополуччя, на практиці цей зв’язок не підтверджується. Безперечно, ожиріння пов’язане з більшим ризиком розвитку певних захворювань, зокрема діабету 2 типу та високого тиску, також люди, що страждають на ожиріння, мають вищий ризик смертності від інсульту та інших супутніх захворювань. Але вага не є універсальним показником здоров’я. Цілком можливо мати ІМТ вищий за ідеальним і бути абсолютно здоровим.

Більше того, зайва вага чи ожиріння не є характеристикою особистісних якостей, наприклад, мотивації чи сили волі. Такі фактори, як генетика та навколишнє середовище, які зазвичай знаходяться поза контролем людини, можуть мати вплив на вагу. Упередження щодо ваги та жирофобія можуть мати серйозні наслідки для самопочуття, незалежно від того, проявляються вони у медичного працівника, однолітка чи навіть особисто у людини. Сором за неідеальну фігуру приводить до депресії, тривоги, низької самооцінки, розладів харчування та уникнення фізичних навантажень. Чим більше люди піддаються дискримінації, тим більша ймовірність того, що вони матимуть зайву вагу та ожиріння, навіть якщо спочатку бути худими. Також, вони матимуть більший ризик померти від супутніх захворювань, незалежно від ІМТ.

Подібно до того, як зараз пропагується боротьба з упередженнями щодо раси, культури, віку, статі чи сексуальної орієнтації, достатня увага до різних проявів упередження щодо ваги допоможе позбутися усталених стереотипів про те, що зовнішній вигляд людини є ознакою її здоров’я чи особистості. Бути худим не означає автоматично бути кращим. Натомість краще звернути увагу на аналізи, спосіб життя, психічне здоров’я, вибір дієти та інші фактори, що справді можуть допомогти покращити самопочуття.

Жінка на фітболі

<--break->




Додайте свій коментар

To prevent automated spam submissions leave this field empty.