Я нічого не їм, та все рівно товстію! Достатньо тільки подивитися на солодке, й одразу +2 кг! Хто не чув таке від людей, які вічно худнуть та нарікають, що у них товста кістка? А може ми й самі такі. Чому хтось може їсти все і залишатися у чудовій формі, а інші, попри обмеження та фізичні навантаження, повільно розстаються із зайвою вагою або взагалі не можуть добитися схуднення? На думку деяких дієтологів, відповідь на це запитання може ховатися у так званих генах ожиріння, які сприяють набору ваги. Давайте спробуємо розібратися, чи існує все-таки генетична схильність до зайвої ваги?
FTO
Ген ожиріння, або FTO (fat mass and obesity associated), пов’язаний з утворенням гомонів насичення - лептину та греліну. При великій кількості цих гормонів в організмі людина швидко відчуває насичення, при нестачі - може їсти і не відчувати ситість ще хвилин 30-40, що спонукає їсти ще.
MC4R
За апетит відповідає ген MC4R. Через цей рецептор у мозок подається сигнал про пригнічення відчуття голоду і припинення споживання їжі. Якщо у цьому гені відбувається збій, то ймовірність розвитку ожиріння зростає. Коли відчуття насичення довго не наступає, людина може їсти дуже багато, що у результаті приводить не лише до відчуття важкості, а й до зайвої ваги. Бажання втамувати голод буде посилюватися, виникати раніше, зрештою вам завжди буде хотітися їсти. Якщо споживати екстра-калорії та не встигати їх вчасно витрачати, зайвої ваги не уникнути.
У цьому плані високобілкова дієта має гарні результати, оскільки білок дає нам основну ситість. Відповідно, каша з фруктами на сніданок вже не підходить. Потрібно додати до раціону білкові омлети, м’ясо птиці, рибу або додавати рослинний білок (бобові).
Щоб тримати вагу під контролем завжди намагайтеся їсти повільно, ретельно пережовувати їжу, насолоджуватися смаком та ароматом.
FABP2
Ген FABP2 (fatty acid binding protein 2) відповідає за засвоєння тваринних жирів (м’ясо, вершкове масло, молочні продукти, домашній і твердий сир, сметана). Буває, що навіть якщо ви їсте зовсім невеликі порції їжі, вага все рівно зростає. У такому випадку слід звернути увагу на ген FABP2.
За нормальним сценарієм організм повинен засвоювати тільки половину жирів, тобто загалом зі 100 г 5% кисломолочного сиру засвоїться близько 2,5% жиру. Але якщо у гені є збій, то можуть засвоїтись і всі 5%.
Відповідно, щоб тримати вагу під контролем, потрібно їсти майже у 2 рази менше тваринних жирів. Контролювати кількість споживаних жирів важливо також тому, що продукти тваринного походження багаті на холестерин. А людина зі зламаним геном FABP2 не лише буде інтенсивно набирати зайву вагу від впливу тваринних жирів, а й швидше зіштовхнеться з проблемами зі здоров’ям, спричиненими неправильним харчуванням, та високим рівнем холестерину у крові.
CD36
Хтось любить жирну їжу, а хтось - ні. Можливу причину тут потрібно шукати у роботі рецептора - CD36. Він відповідає за чутливість і прив’язаність до жирів у харчуванні: збій у гені CD36 буде виявлятися у сильному потягу до жирної їжі, і, відповідно, сприятиме зайвій вазі.
Чим більше збоїв у генах, що відповідають за вагу, тим вищим є ризик переїдання та ожиріння.
ADRB3
Ген ADRB3 (β3-адренорецептор) відповідає за розхід жирів у відповідь на фізичну активність. Буває, що навіть при регулярних заняттях спортом зайва вага не втрачається. Чому так відбувається? Винним може бути не поганий тренер чи відсутність мотивації, а робота гену ADRB3, який при збої заважає схудненню.
Якщо з м’язів повільно витрачається глікоген (запаси глюкози), то, швидше всього, у вас проблеми з геном ADRB3: щоб не набирати вагу, потрібно додати до свого розпорядку інтенсивні тренування та контролювати кількість спожитих вуглеводів ввечері.
Як бачимо, генетична схильність до зайвої ваги та ожиріння все ж буває. Але навіть з такими особливостями можна навчитися тримати тіло у тонусі. Головне - розібратися як влаштований людський, і особисто ваш, організм, як і на що можна впливати, і почати дотримуватись цих правил. Позитивні результати не змусять на себе довго чекати.
Подібні публікації
Додайте свій коментар