В Україні, як і в будь-якій іншій країні, є багато сфер, які можуть шокувати туриста. Одним із таких явищ є кухня. Якщо борщ і вареники здатні закохати у свій смак будь-яку людину на Землі за пару секунд, то деякі страви з українських столів досить довго викликають ступор, а пізніше і відсутність апетиту. Втім, не слід забувати, що “на кожний товар - свій покупець”.
До вашої уваги деякі страви, у яких складно зрозуміти, чим керувались їх автори. Втім, ще важче пояснити іноземцю, навіщо це їсти.
Холодець
Страва, яка виглядає як шматок протоплазми інопланетної істоти, насправді виявляється не такою вже і страшною. Дивною - так (вас не дивує словосполучення “желе з м’яса”?), але не страшною. Особливо якщо приготувати його з гарно нарізаною морквою і додати ложечку гірчиці.
Холодець - як кіт породи сфінкс: дуже важко залишитися байдужим. Ви або фанат холодця, або надаєте перевагу на родинних застіллях ласувати олів’є та котлетами.
Кров’янка
Чому ми любимо їсти кров, пояснити іноземцю важко. А ось розповісти про фільм “Інтерв’ю з вампіром” набагато цікавіше. Можна створити міф, нібито, українці споживають кров тварин, щоб бути розумнішими, сильнішими та гарнішими. Але кіношність кров’янки на цьому не закінчується.
Наприклад, дитячі сумніви “що це лежить у холодильнику - кров’янка або шоколадний тортик” за змістом близькі до “Воно” по Стівену Кінгу. Процес її створення і подавання робить нас схожими на Ганнібала Лектера, але нікому до вас не було ніякого діла, поки ви не сказали, що їли кров’янку.
Сало у шоколаді
Можна припустити, що це хитрощі контрабандистів, які хочуть ввезти цей божественний продукт у країну, де сало під забороною. Але сало жодні заборони не зупинять!
Також не зупинитися і потоку думок у пошуках відповіді на питання “Хто це взагалі придумав?”. Що повинно було статися з людиною, щоб вона вирішила покрити шоколадною глазур’ю сало? Одна справа - з цибулею та чорним хлібом. А так навіщо? Позаяк ми радимо придумати свою легенду, коли будете знайомити іноземців з цією стравою, тому що вони обов’язково поцікавляться авторством такої ексцентричної ідеї.
Шкварки
Цією стравою, здається, перевіряли надзвичайні здібності козаків. Якщо людина могла з’їсти ЦЕ, то йому навіть Диявол не страшний. Також їх можна було з собою брати у бій. Раптом вас візьмуть у полон, а ви витягаєте шкварки, кидаєте їх на стіл і, як голлівудський герой, рішуче заявляєте: “Якщо ви мене хоч пальцем торкнетеся - з вами буде те ж саме”.
Також можна за допомогою шкварок влаштовувати пранки. Можна запросити друзів і насмажити пательню картоплі зі шкварками, але їм про це не казати. І дивитися на їх обличчя, коли вони усвідомлять, що їм трапляється не тільки смажена картопля.
Галушки
Це загублені у космосі борщу інопланетні тіла, які хочуть потоваришувати з нами. Але ми їх чомусь з’їдаємо. Адже вони такі добрі з вигляду, зовсім не небезпечні і виглядають краще за всі страви з цього списку. Звісно, не зовсім зрозуміло, навіщо так багато тіста у супі, але виглядає це точно незвичайно і не гидко.
Вони не зможуть показати силу вашого духу, як шкварки. Але раптом на вам нападуть на кухні, можна їх почати кидати у нападника, як зробив би в Україні Джекі Чан.
Кисіль
Кисіль - це смачно, незвичайно, і можна створювати смішні звуки. У нас є Гугл, тому ми знаємо, що желатин - це продукт із кісток тварин. Тому якщо ваш знайомий іноземець не веган, і хоче з’їсти вже фруктової ектоплазми, то кисіль стане спасінням.
Залишки фруктів переконають у натуральності та користі такої страви. Головне, не забути попередити, що черешня з кісточками і не слід дуже сильно жувати кисіль.
Сироватка
Безвідходне виробництво - запорука успіху! Навіщо викидати воду, яка залишається від сиру, якщо її можна випити? Не для того коровка старалася, щоб ми викидали таку панацею, як сироватка. Саме сироватка корисніша та чистіша за всі ці пляшкові українські та закордонні води, а також володіє незвичайним смаком, що робить її поглинання цікавішим.
Не дарма сироватку так вподобали бодібілдери. До того ж вподобали її вони, коли ще були звичайними кістлявими людьми. Але достатньо випити літр сироватки і зробити два присідання, як м’язи почнуть рости на очах. Тобто м’язи ростуть на ногах і біцепсах, але дуже швидко.
Фаршировані риб’ячі голови
Це страва, яка потрапила на стіл прямо із середньовічних данс макабров, стверджує культ смерті, такий же традиційний атрибут святкового столу, як горілка або ковбасна нарізка. Не те, щоб усі страви на столі готувалися з живих тварин, але похмурий пафос, з яким ці голови бездушно лежать на столі, турбує.
Фаршировані голови - це гастрономічний декаданс між романтизмом пюре з підливою та модернізмом запеченої качки, яку скоро витягнуть з духовки. Їх присутність на столі зі штучно живим виглядом є маніфестом тлінності буття, у якому вас не просто вб’ють, а ще й зроблять з голови тарталетку, наповнену сумнівним фаршем.
Салат з виноградом і майонезом
Цей салат здатний змінити ваш світогляд, якщо ви їсте його вперше. Наприклад, він змінює форму мовлення того, хто його спробував. Вислів “Зіс іс стрейндж” означає “Дивовижно, я такого ще не пробував!”. А “Ху інвентед зіс факінг шіт?” перекладається як “Неперевершено! Ідея поєднати такі інгредієнти виявилась блискучою.”
Салат, створений за давнім принципом скіфів “скинути у купу все, що залишилося з дня народження у холодильнику” розкриває наші особисті недоліки. Якщо він лякає нас своїм новаторством - значить, ми, подібно гомофобам, боїмося розвитку і міцно тримаємося за минуле. А гидке ставлення до салату тільки через назву інгредієнтів показує несправжність задекларованої толерантності, яка кудись зникає миттєво через симбіоз винограду та майонезу.
Хоча справедливості заради слід сказати: “Ну і нісенітниця цей салат. Який божевільний придумав сюди кинути виноград? Давайте ще бур’янів додамо. Жуків наловимо і також відправимо у салат.”
Додайте свій коментар