Аутофагія - процес переробки клітиною власних складових частин. Це явище ще у 1963 вперше описав бельгійський біохімік Крістіан де Дюв. Але до Йосінорі Осумі ніхто не знав, чи є ця здатність клітин вродженою, які гени за це відповідають і яким чином запустити процес.
Завдяки японцю людство отримало фактично бомбу - підтвердження багатьох дивних і спростування багатьох офіційних теорій здорового харчування.
Давайте спробуємо розібратися, що ж таке ця аутофагія і яке значення вона має для організму.
Досліди Осумі
У липні 2008 року в Берліні відбувся Міжнародний генетичний конгрес. Там на лекції Осумі розповів сенс відкритого ним явища. Експеримент був простим та витонченим. Працюючи з клітинами дріжджів, Йосінорі тримав їх на голодному пайку - у середовищі з низьким рівнем глюкози. Спостерігаючи за клітинами у світловий мікроскоп, він виявив, що при низькокалорійному харчуванні цитоплазма клітин ніби закипає, у ній виникає велика кількість бульбашок. Як виявилося, при нестачі їжі клітина починає сама себе перетравлювати. При цьому в розхід ідуть насамперед дуже старі та пошкоджені структури (скупчення окислених білків, дефектні мітохондрії). У результаті клітина омолоджується. Однак, якщо голодування довго не припиняється, аутофагія може знищити клітину.
Ми з вами не дріжджі, але людські клітини також здатні до аутофагії. Ця здатність зумовлена генетично. У людей вона запускається при нестачі деяких амінокислот: лейцину, аргініну, лізину та метіоніну, на які багаті продукти тваринного походження. Частково заміняючи тваринні білки на рослинні, ми сприяємо процесу аутофагії, сповільнюємо старіння та зменшуємо ризики виникнення пухлинних, судинних та нейродегенеративних захворювань.
Як запустити процес аутофагії
Якщо змусити клітини голодувати, то їм доведеться використовувати не зовнішні будівельні матеріали, а самих себе розбирати на запчастини, викидати непридатне, а з підходящого будувати оновлений варіант себе.
Однак, якщо постійно жити в режимі недоїдання, то аутофагія не зупиниться на потрібному етапі - і це приведе до процесу руйнування.
Позаяк, слід звернутися до старої, але не забутої теорії лікувального голодування.
Існує декілька його типів. Дослідник з Університету Південної Каліфорнії у Лос-Анджелесі Вальтер Лонго багато років займається вивченням впливу обмежувальної дієти та голодування на здоров’я і тривалість життя. Він детально описав 2 режими:
Голодування з перервами: доба без їжі, а потім 1-2 дні нормального харчування.
Тривале голодування: 2 і більше днів без їжі, а потім як мінімум перерва на тиждень до наступного голодування.
Слід відмітити, що мова йде про відмову від їжі, але в жодному випадку не від води.
Голодування з перервами
Дослідження показали, що голодування з перервами сприяє активізації нервових зв’язків та покращенню когнітивних функцій, підвищує чутливість тканин до інсуліну, знижує артеріальний тиск та частоту серцевих скорочень, затримує появу пухлин, запобігає запальним захворюванням (зокрема, дерматитам), сприяє регенерації клітин крові, стимулює імунну систему.
Досліди на мишах підтвердили, що голодування з перервами є профілактикою цукрового діабету, а також пухлинних, серцево-судинних та нейродегенеративних захворювань. У людей таке голодування нормалізувало рівень глюкози та артеріальний тиск. 2 місяця в режимі голодування через день сприяли зниженню кількості маркерів запалення у хворих на бронхіальну астму.
Це, звісно, не поєднується з іншою популярною в дієтології нормою харчуватися часто і потрохи. Якщо харчуватися часто, то постійно стимулюється утворення інсуліну, поступово розвивається нечутливість клітин до нього, інсулінорезистентність, яка у запущених випадках може привести до діабету 2 типу.
Тривале голодування
Цикли тривалого голодування (2 і більше днів), між якими був хоча б тиждень нормального режиму харчування, активізували аутофагію, внаслідок чого у пацієнтів підвищувалась чутливість пухлин до терапії, покращувалось регулювання рівнів глюкози, інсуліну, інсуліноподібного фактору росту 1.
Слід відмітити, що тривале голодування приводило до зниження маси печінки та кількості лейкоцитів у крові. Однак, при відновленні харчування запускалися потужні процеси відновлення як у печінці, так і в імунній системі.
Практикувати такий підхід у харчуванні треба обов’язково під наглядом лікаря. Особливо обережно до тривалого голодування слід підходити після 65 років, оскільки нестача білків у такому віці сприяє небажані втраті м’язової маси.
Неправильне харчування
Скільки разів ви думали, наскільки правдивим є твердження про те, що не можна їсти після 18? Ця теорія є близькою до істини, якщо розглядати її в аспекті знань про аутофагію. А рекомендації щодо частого харчування невеликими порціями програють.
У дослідженнях на мишах з’ясувалось, що при рівній добовій кількості калорій миші, яких годували з інтервалом у 18 год, вигравали у тих, хто харчувався часто невеликими порціями: у них покращились циркадні ритми (зокрема, вони краще спали), не розвивались або навіть вилікувались метаболічні захворювання.
Позаяк, якщо ви на роботі не встигаєте поїсти, а сідаєте за стіл тільки вранці та/або ввечері - не жалійте себе. Радійте. І не під’їдайте посеред дня.
Харчування з 12- годинними та довшими перервами також запускає процеси аутофагії. При такому режимі харчування зменшується жирова маса тіла, але не втрачається м’язова, знижується рівень холестерину та глюкози у крові. Голодування понад 13 годин з вечора до ранку може зменшити ризик виникнення раку грудей.
Як викликати аутофагію, не голодуючи
Викликати аутофагію без голодування можна, хоча буде не таким помітним.
Речовини, що сприяють аутофагії:
Уролітин А - утворюється кишковою мікрофлорою з соку гранату, полуниці, малини, червоного вина (витриманого у дубових бочках).
Спермідин - гриби, сир, грейпфрут.
Кукурбітацин I - гіркі огірки.
Фізалін А - фізаліс.
Діосцин - соя.
Ресвератрол - червоний виноград.
Куркумін - приправа каррі.
Катехін, епікатехін - зелений чай, какао.
20(S)-протопаноксатриол, магнофлорин - корінь женьшеню.
Гамма-токотриенол - бурий рис.
Вітамін B3 - біле м’ясо, хліб, овес, бобові, ячмінь, шампіньйони, арахіс, грецький горіх.
Вітамін D - риба, кисломолочні продукти.
Додайте свій коментар